Читати онлайн «Мальви. Орда» Роман Іваничук

Мальви. Орда (збiрник)
Роман Іваничук


Історiя Украiни в романах
Перший iсторичний роман «Мальви» (1968) принiс письменнику величезний успiх у читачiв i шалену партiйну критику. Вiн зображуе подii мало або й зовсiм не висвiтленi в украiнськiй лiтературi. Автор розповiдае про iсторiю життя украiнськоi полонянки Марii та ii дiтей, котрi, як i мати, потрапляють у турецьку й татарську неволю. Повстання Богдана Хмельницького розбудило до життя затурканих басурманством юнакiв i дiвчинку, яких автор символiчно називае мальвами.

У романi «Орда» (1992) вiдтворенi подii мазепинськоi доби в iсторii Украiни – зруйнування гетьманськоi столицi Батурина.





Роман Іваничук

Мальви. Орда (збiрник)





Мальви





Роздiл перший


«Хiба ви не ходили по землi i не бачили, який був iх кiнець? Були вони могутньою силою, але Аллаха нiщо не може ослабити нi на небi, нi на землi».

    Коран, 35 сура, пророча

Навеснi тисяча вiсiмнадцятого року гiджри[1 - Магометанське лiточислення, що починаеться з 622 року – дати переселення Магомета з Мекки до Медини. За нашим лiточисленням – 1640 рiк.] разом з багатьма галерами, каторгами i паштардами причалила до Кафськоi пристанi невелика турецька фреката[2 - Фреката – веслове турецьке судно.]. З неi зiйшов на берег сивобородий чоловiк у бiлiй чалмi i сiрому арабському бурнусi, його обличчя заховалося в густiй довгiй бородi – годi було б угадати вiк старця, та був вiн древнiй як свiт i в глибоких брунатних очах таiлася мудрiсть багатьох поколiнь.

Старець вклякнув на землi, схилився i прошепотiв:

– Вiтай, благодатний краю, пiсля довгоi розлуки. Тобi вклоняеться анатолiець, меддах[3 - Меддах – турецький спiвець, оповiдач.] Омар, якого ти шiстнадцять рокiв тому вигнав iз Кафи мечем Шагiн-Гiрея[4 - Шагiн-Гiрей – татарський полководець iз роду Гiреiв, що 1624 року вигнав турецьких васалiв iз Кафи.]. Тодi я, не ображений, а здивований, пiшов мандрiвником по всiй iмперii вiд Карпат до Балкан, вiд Дунаю до Нiлу, щоб самому переконатися, чи справдi народи ненавидять нас, туркiв. А коли так, то за що? Думав я, що побачу темряву i глупоту, а зустрiвся зi шляхетним прозрiнням ослiплених богатирiв; думав я, що зустрiнуся з озлобленням до мене, турка, а побачив високу шляхетнiсть, пошану до розуму, ненависть до кайданiв.