Читати онлайн «Магомет і Хадиза» Пантелеймон Куліш

Магомет i Хадиза
Пантелеймон Олександрович Кулiш




Пантелеймон Олександрович

Кулiш Магомет i Хадиза





1. Замiсть переднього слова про Магомета


Не говори зо мною про коханне,
Про жизнi цвiт, про щасте… Ти не знаеш,
Яку своiм дiвочим залицяннем
Тонку струну в душi моiй торкаеш.
Аешо люба, сонячне серденько!
Ти всi квiтки хотiла б осiяти,
Заговорити з кожною любенько
І приголубить як дитину мати.
Та мiй цвiток незримо процвiтае,
Незримо дише сонця красотою:
Над ним i вдень i по ночам сiяе
Свiтило щастя вiчною любов'ю.
І поки тху мого, поки аллаху
Угодно на землi мене держати,
Не буде той, хто не доступен страху,
Очима iншоi собi шукати.
Ти кажеш — лучча, краща? Нi одноi
Нема на свiтi луччоi й не буде…
Во iмя бога, красоти такоi
Не бачили нiколи грiшнi люде!
Возьми у мене очi, подивися
На неi звисока, з небес пречистих,
Звiдкiль всi помисли святi взялися
І чувства праведнi сердець огнистих.
Як в глибиню бездонну океана
Аллах всезрячим прозирае оком,
Як до схiд сонця над ночним туманом
Зоря над сонним свiтиться востоком:

Так в Магометову прозрiла душу
Хадиза, боже око, сонце ясне,
І зрозумiла все, про що я мушу
Вiщати миру, доки й жизнь погасне.
Я був малий, мiзерний i незнаний, —
Вона мене мiж тисячами вздрiла
І золото, й верблюдiв каравани,
І всю судьбу менi свою вручила.
Мене лиха тiснила ворожнета,
Вона, мов скеля, при менi стояла
І оклеветанного Магомета
На всю вселенную б не промiняла.
Тинявся я промiж людьми чужими, —
Вона менi, мов сонце, осмiхалась,
І помишленнями ii святими
Моя душа, мов перлами, втiшалась.
У нищетi я нею був багатий,
В багатствi нею був я милостивий;
Вона робила, що з моеi хати
Утiшеним виходив нещасливий.
Нехай аллах усю красу по свiту
В один алмаз безцiнний позбирае, —
Не засiяе вiн так Магомету,
Як дух Хадизи перед ним сiяе.




2. Пролог





І


Розкинулась еси по всiй землi широко;
Імперiя всемирна зветься згорда.
Моря, земля i все на нiй, що бачить око,
Усе твое, неволя i свобода.
Свобода тисячам, неволя мiлiонам:
На тiм стоiш, пануеш, порядкуеш.
Все покоряеться тобi й твоiм законам,
А хто б оперсь, до кореня зруйнуеш.
Так правиш свiтом ти i над царьми царюеш.