Читати онлайн «Лихий попутав» Панас Мирний

Лихий попутав
Панас Мирний


ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«Лихий попутав» Панаса Мирного – оповiдання, героiня якого – обдурена i зганьблена молода дiвчина, що несе хрест свого проступку все життя***. У творi центральним е образ жiнки, серед iнших творiв автора про жiночу долю – роман «Повiя».





Пaнaс Мирний

ЛИХИЙ ПОПУТАВ



Менi тодi вiсiмнадцятий пiшов. Молода, здорова – я на норов була весела-жартовлива. Без мене i улиця – не улиця, i вечорницi – не вечорницi. Хто всякi квiтки хлопцям пришивае? – я, Варка Луценкова; хто дiвчатам смiеться з кохання? – я; хто жидiв та лазарiв передражнюе? – я! Я ще тодi нiкого не кохала; не знала, що то за лихо те кохання, i жила собi, як пташка повеснi, вiльна-весела!..



Зосталася я малою вiд батька та матерi; пiд холеру полягли вони. З усього роду зосталася я та рiдний брат батькiв – мiй дядько. У його я зросла i викохалася, хоч добра нiякого не зазнала. Звiсно – без батька та матерi… Дядько мав своiх дiтей, до iх його серце i лежало. А я, як чужа була, то жила у його за наймичку. До того ще дядина – злюща-презлюща, i чоловiком своiм орудувала, а то що вже казати за мале дiвча-сиротя! Я все була у роботi та роботi: коли не гусей пасла, то шила; коли не шила, то пряла; стала пiдростати – до печi запрягли. Бувало, як попотягаеш золiйники, то й у грудях болить, i руки неначе не своi – аж не чуеш. А нас усiх у сiм'i було восьмеро: дядько, дядина, п'ятеро дiтей – три сини, двi дочки – та я. І то все поралася сама бiля iх: i нагодуй, i подай, i прийми! Як муха в окропi, бувало, вертишся цiлий день. Зате ж у свято або в недiлю як вирвешся на улицю – усе село розлягаеться… Нема менi впину, нема заборони! Як та вода повеснi, розiрвавши греблю, знай, бiжить та клекотить – так я: анi вгаву, анi втоми менi немае… Язик той, як вiтряк увосени, повертаеться у ротi та все меле, все меле… Мене всi потроху не любили за мiй язик. Вже що на умi – те й на язицi. Чи подруга яка похвалилася, кого укохала – вже я й смiюся з нього; чи забачила сама, що стояла дiвчина з парубком, вже я й давай виспiвувати та висукувати iм.