Читати онлайн «Лихі люди» Панас Мирний

Лихi люди
Панас Мирний


ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«Лихi люди» Панаса Мирного – повiсть, присвячена темi боротьби кращих верств населення за iнтереси народу***. Для твору характерна контрастнiсть образiв: чеснi iнтелiгенти Петро Телепень i Тимофiй Жук протиставляються пiдступним i лицемiрним Шестiрному i Григорiю Попенку. Перу автора належать й iншi прозовi твори, зокрема, роман «Хiба ревуть воли, як ясла повнi», повiстi «Голодна воля», «Лихо давне й сьогочасне» тощо.





Панас Мирний

ЛИХІ ЛЮДИ



І день iде, i нiч iде.

І, голову схопивши в руки,

Дивуешся: чому не йде

Апостол правди i науки?

    Г. Шевченко

Пiсля похмуроi темноi ночi, в котру не переставав хлюскати лапастий дощ, розливаючи великi рiчки-озера по землi, починало свiтати. Край неба жеврiло рожевим огнем; горiло i миготiло ясним полум'ям. Серед того зарева стовпом стояла кривава попруга i переписувала його надвое. Повiтря нi ворухнеться: стоiть i млiе; усюди тихо, нiмо, – здаеться, немов свiт, затаiвши в собi дух, дожида чогось… А ось пройшла хвилина… друга… З-за землi, па кривавiй попрузi неба скочила невеличка iскорка; довга промiняста стяга простяглася вiд неi над землею; далi викотивсь серп огненного кiльця i – пучок свiту поливсь, розливаючись по горах, лiсах, по високих будiвлях. Далi все бiльше та бiльше випливав з-за землi широкий серп, мов хто невiдомий пiдсував з того боку гаряче iскристе коло. Ось i все воно випливло – чисте та ясне, граючи своiм свiтом. Застрибали його промiнястi голки по землi; заграли яснi iскорки по росi; розстилались-лягали рiзнi кольори по водi. Свiт зрадiв, празникуючи свое величне свято… Сине, глибоке небо розгортало свое безкрае поле, немов казало: котись по мегii куди хоч i як хоч, я буду розстилатись, розрiвнюватись перед тобою, щоб не було тобi нi впину, нi перегороднi. І справдi, на йому не було нi плямочки, нi смужечки: – чисте, високе, глибоке!..