Читати онлайн «Льодовик» Олександр Вільчинський

Льодовик
Олександр Вiльчинський


Олександр Вiльчинський (нар. 1963 р.) – вiдомий украiнський прозаiк, есеiст. Живе i працюе в Тернополi. У видавництвi «Фолiо» вийшли друком його книжки «Дерева на дахах» (2010), «Криiвка» (2011), «Останнiй герой» (2012).

«Льодовик» – це роман-застереження про те, що було б, якби… Словом, якби раптом пiдтвердилася одна з наукових гiпотез про початок нового льодовикового перiоду. У романi льодовик зупиняеться на кордонi Украiни, але то мала втiха, й украiнцям доводиться не лише виживати самим, а й допомагати своiм сусiдам, краiну яких поглинула крига. Утiм героi i персонажi «Льодовика» не лише борються за виживання у важких умовах глобальних змiн клiмату, але й переживають духовнi пошуки, працюють i святкують, мрiють i закохуються, страждають i радiють життю, як тiльки можуть.





Олександр Казимирович Вiльчинський

Льодовик

Антиутопiя


З пiвночi повiяв вiтер перемен…

    «Брати Гадюкiни»




Льодове нашестя


Усi чекали глобального потеплiння, а тут раптом почалося це… Зими ставали все довшими, а люди злiшими, аж поки всi ми не дiйшли крайньоi межi, стали над прiрвою самознищення i зрозумiли, що треба просто набратися терпiння i якось жити далi. За кiлька рокiв ми вже й забули, що таке сонячне тепло. Навiть вiдносно теплiшоi пори, з травня по вересень, усе навкруги огортав густий туман i мряка. Сонце було все тим же, але його промiння зовсiм не грiло, i нiхто не мiг пояснити, чому.

Вiдомий у нас завдяки своему украiнському корiнню професор iз Гарварда Джон Любченко та ще деякi вченi стверджують, що причиною раптового похолодання якраз i е плями на Сонцi, нам iз Землi, для звичайного ока, невидимi. Але iншi до цiеi теорii ставляться скептично. Мовляв, плями тут нi до чого, бо льодовиковий перiод нiколи й не закiнчувався, просто пiсля вiдносного потеплiння почалося вiдносне похолодання, й не бiльше.