Читати онлайн «Круговерть» Василь Стус

Круговерть
Василь Стус


«Круговерть» Василя Стуса – поетична збiрка, для якоi характернi натурфiлософськi роздуми над красою свiту, якi поеднуються з життествердними закликами до духовноi боротьби***. Свiтову славу митцю принесли збiрки «Палiмпсести», «Круговерть», «Веселий цвинтар», «Час творчостi». Василь Стус – украiнський поет-шiстдесятник, майстер фiлософсько-сатиричноi творчостi, полiтв’язень СРСР, Герой Украiни.





Василь Стус

КРУГОВЕРТЬ





I. РОЖЕВЕ ПІВКОЛО



РАДІСТЬ

ГОМОНИ! ГОМОНИ!
Із струмком, iз промiнням ранковим,
В вiтровiм шелестiннi, у хмар миготiннi яснiм,
З тихим плюскотом хвиль, iз прибоем ланiв колосковим —
Гомони! Гомони! Так, як вiтер, як промiнь, як грiм.
Гомони! Гомони!
Не вщухай анi митi, нi хвилi.
Бийся крильцями в небi, поглядом голубiй.
Хай над нами в нестямi вiтрила пливуть зволожнiлi,
Хай над нами в нестямi гойдаеться дзвiн голубий.
Гомони! Гомони!
Із струмком, iз промiнням ранковим,
У сталевiм безхмар'i, де жайворон сипле срiблом,
У трункiм надвечiр'i, в настоянiй днинi, пiдкованiй,
Дзвоном крапель рясних, що дощем гомонять над селом.
Гомони! Гомони!
Там, де бджiл золоте колихання,
Зупинись i замрiйся. Та кроки своi не спини.
Добра радiсть буття! Добра щедрiсть людського кохання.
Добрi пристрастi. Тож – Гомони! Гомони! Гомони!


РАННІЙ БЕРЕЗЕНЬ

День напина тугi вiтрила обважнiлi,
Шикуе дерева, немов останнiй бiй
Спiшить зустрiти на передовiй,
Коли бiйцi вже стомленi й спiтнiлi.
Останнiй день зими! Вiн ще в грайливiй силi
Скубне за бороди ряди зчорнiлих стрiх,
Ще ллеться долами iскристий добрий смiх,
Та березневий снiг уже тривожно-бiлий.
Не кличу. Не зову. Весна-бо знае пору.
Та бачиться – стежками снiг прокляк,
Й тополi вибiгають аж на гору
Побачити, чи не замаяв шлях.


* * *

Тане гомiн, мов туман ранковий.
Гасне захiд. Вкруг – анiтелень.
Над ланами висне спокiй —
Голубливо-фiалковий —
i бадьорий супить брови день.
Пiнна хмарка проплива – старою згадкою.
Казкою, що дiйснiстю жива.
Ми з товаришем накрились
Однiею плащ-палаткою.
Надобранiч. Для солдата
Рано сонце устава.
Нахилившись над незвiданою тишею
Серця юного, забудь тривожний струм
Неспокою. Вже розмови рiдшають,
Сплять однополчани. Мовкне друг.