Читати онлайн «Країна розбитих сердець» Людмила Когут

Краiна розбитих сердець
Людмила Когут


«Краiна розбитих сердець» – друга книжка Людмили Когут – мiстить повiстi та оповiдання, стрижневою темою яких е жiноча доля, почасти складна, але незмiнно незвичайна, iнколи дивовижна та захоплююча. Жiнка, яка е головною героiнею в усiх творах, подана автором з неприхованою симпатiею, надiлена життевою мудрiстю, гiднiстю i незгасним прагненням свiтла, тепла й доброти.





Людмила Когут

Краiна розбитих сердець



Цю книжку присвячую пам’ятi мого чоловiка Михайла


Не вмiю жити просто так,
Я можу тiльки чимось жити —
Кохати, мрiяти, творити,
Щоб слiд залишив день прожитий,
Життя щоб мало сенс i смак.

    Людмила Когут






Фатальне вiдрядження





Частина перша

Щасливе нещастя


Є сторiнки таемнi у життi —
Хтось береже, хтось кине на поталу.
Шкода людей, якi iх до пуття
За все життя так i не прочитали.
Інтимним свiтом зветься та глава.
Менi здаеться, що в нiй суть людськая.

Як вiд бажань хмелiе голова!
Кохана очi млосно опускае,
Свiдомiсть вiдключаеться, i все —
Говорять тiльки очi, губи, пальцi,
Нас вища сила мов потiк несе,
Не в силах зупинитись чи вертаться…


«Нi – так жити далi просто неможливо!!! Я зовсiм невибаглива, але всi домашнi сiли менi на шию та й нахабно енергiйненько дригають ногами», – голосними дзвонами били в ii головi недобрi думки про свою сiм'ю.

«Усе на менi: i прання, i харчування, i покупки. Пiсля вiдрядження мушу провести виховну роботу i пропорцiйно пороздавати обов'язки всiм членам сiмейного екiпажу. Для мене однiеi цього трохи забагато!» – рiшуче розмiрковувала Уляна, наполегливо пхаючи велику дорожню сумку нерiвною брукiвкою з намерзлим льодом вiд примiського автобуса до обласного залiзничного вокзалу.

«Дожилась!!! Навiть провести в далеку дорогу нiкому!!! Волочи сама своi торби i не жалiйся!!!» – образа опановувала ii, але вона знала, що звинувачувати iй немае кого, хiба що – себе. Уляна дозволила так до себе ставитись – i от мае невеселий результат!

Вона ледве стримувала сльози: «У всiх е особисте життя, а в мене тiльки каструлi та господарство, – важко зiтхнула. – Кожен мае те, на що вiн заслуговуе!» – i далi ковзала по льодових грудках, пересуваючи важелезну торбу.