Читати онлайн «Козацький міф» Сергій Плохій

Козацький мiф
Сергей Плохий


У своiй працi Сергiй Плохiй розгадуе таемницю легендарноi «Історii русiв». Цей текст називають одним з найважливiших i найвiдомiших у модернiй украiнськiй iсторii. Але попри це «Історiя русiв» мала всi ознаки нацiональноi мiстифiкацii. Сергiй Плохiй намагаеться сягнути самоi сутi тексту, не тiльки з’ясувати, хто був його автором, а й пояснити внутрiшню логiку i мету цiеi iсторичноi пам’ятки. Дослiджуючи iсторiю вiдкриття та публiкацii «Історii русiв», автор звертаеться до епохи украiнського козацтва з початку XVI до початку XIX столiття, шукаючи зв’язок мiж iсторiею, мiфом i нацiетворенням вiд наполеонiвських часiв до наших днiв.





Сергiй Плохiй

Козацький мiф



Моiй дружинi























Вступ


Сонячним ранком 31 березня 1814 року парижани стали свiдком подii, якоi мiсто не бачило добрих чотириста рокiв. Зайшовши через ворота Пантен, вулицi i площi французькоi столицi заполонили озброенi iноземцi. Перед очима шокованих, зацiкавлених i часом навiть зачарованих видовищем парижан крокувала багатонацiональна армiя. Окремi загони носили екзотичнi, небаченi в Захiднiй Європi одностроi. Попереду тисячного загону, що складався з росiйських, нiмецьких та австрiйських воякiв, на шарому конi iхав Олександр І – всеросiйський цар, визволитель Європи i завойовник Францii. За Олександром iхала його барвиста козацька охорона – предмет iнтересу i захоплення одних парижан, клопотiв i тривоги iнших.[1 - Усi дати до 31 сiчня 1918 року подано за юлiанським календарем, у ХІХ столiттi вiн вiдставав вiд григорiанського на дванадцять днiв. Усi цитати з iсторичних джерел i лiтератури, зокрема з «Історii русiв», подано сучасним правописом без перекладу. В украiнськiй науковiй лiтературi побутують рiзнi конвенцii стосовно передання iншомовних iмен; у цьому виданнi iмена росiйських персонажiв украiнiзовано, згiдно з iсторiографiчною традицiею: Петро І, Михайло Погодiн i т. iн.]

По одну руку вiд Олександра iхав прусський король, по другу – представник австрiйського iмператора. Раптом Олександр зупинився i звернувся до здивованого натовпу: «Я приiхав не як ворог; я прийшов, щоб принести вам мир i торгiвлю!» Парижани зустрiли його слова радiсними вигуками.