Читати онлайн «Коректор почуттів» Ігор Скрипник

Коректор почуттiв
Ігор Скрипник


«Коректор почуттiв» – це збiрка мiстичних та науково-фантастичних оповiдань молодого украiнського письменника Ігоря Скрипника. Разом з героями творiв читач може здiйснити мандрiвки в часi та просторi, вiдвiдати паралельнi свiти, зазирнути у потойбiчнiсть та недалеке майбутне. Персонажi творiв рiзнi – це i козаки, якi прямують на Сiч, i таксист, який пiдвозить сiм’ю на дивацьке весiлля, i клiфдайвер, який готуеться до чемпiонату Украiни, а також аферисти та злочинцi, археологи i науковцi, рибалки та багато iнших. Дiзнайтеся, чому люди гублять своi речi, як виник вислiв «народився у сорочцi», як добути цвiт папоротi, як отримати шанс на друге життя, як вiдкоректувати деякi риси свого характеру та якими можуть бути наслiдки вiдкриття елiксиру безсмертя. Вiдкрий книгу – невiдоме поруч!





Ігор Скрипник

Коректор почуттiв

Збiрка мiстичних та науково-фантастичних оповiдань





Вечеря з мерцем



* * *

Конi, неначе човни у Чорному морi, розтинали океан зеленого рiзнотрав’я. Вершники, без особливого поспiху, долали безкраiй степ Дикого поля. Знали бо, що встигають.

Тепло, майже як влiтку, свiтило весняне сонце. П’янив духмяний подих степу. Милував око яскравий килим багатоцвiття.

Огрядний козак з довгим оселедцем, пишними вусами на червоному спiтнiлому обличчi, привстав на стременах i почав щось виглядати попереду, мовби вишукуючи край виднокола. Сiрий огир тихо схропнув i невдоволено скосив на вершника.

Так само скоса на свого товариша поглядав другий козарлюга. Низький, але кремезний, широкий у плечах, як бочка, вiн заздрiсно дивився на дорогий синiй жупан i добру шаблюку у посрiблених пiхвах.

«Ех, так би прибратися i до моеi Ориськи на вечорницi заглянути. Як пити дати, була б моя!», – вiн спробував покрутити свого рiдкого вуса, але полишив це дiло, бо здоровим грубим пальцям не було за що вхопитися.

– Що за чорт! – вилаявся Охрiм, вмощуючись у сiдлi. – Нiчого нема! Таки нiчого, дiдько б його побрав!

– Кого?

– Ти мене ще хочеш пiд’юджувати?! Молокосос! Лише вдруге в похiд вибираешся, а гонору хоч вiдбавляй.