Читати онлайн «Контрольний укол» Іван Дубінін

Контрольний укол
Іван Дубiнiн


Молодий лiкар Василь Васильович Лопух пiсля закiнчення медичного iнституту починае робити в терапевтичному вiддiленнi. Одного разу до нього звернулася лiтня хвора, яка вважала, що ii не так лiкують i взагалi… збираються вбити. Лiкар обурений таким ставленням до медицини i лiкарiв, але наступного ранку хвора несподiвано помирае. Вiн починае власне розслiдування…





Іван Дубiнiн

КОНТРОЛЬНИЙ УКОЛ



Автор iлюстрацiй Катерина Іванiвна Вербiвська







ПЕРЕДНЄ СЛОВО







Усi нормальнi пiдлiтки зазвичай мають одну ненависть. Вони ненавидять себе. Вiрнiше, свое тiло або його невдалi частини: вуха, нiс, губи, ноги, руки… Я ж ненавидiв двi речi (хоча вони були зовсiм не речами): звiсно, самого себе i ще медицину. Не тому, що я народився якимсь виродком, а медицина була безсила зробити з мене щось на кшталт людини. Нi, просто тому, що мiй тато був лiкарем. Про свою «вроду» я розповiм пiзнiше, а ось про медичного татуся прямо зараз. Мiй батько – лiкар з багаторiчним стажем – був рiшучим, наполегливим чоловiком, який мав вражаюче чуття на пiдступнiсть та пiдлiсть рiзних болячок i мiг швидко зорiентуватися в обстановцi, приймаючи вiдповiднi рiшення. І, певна рiч, свого единого нащадка хотiв теж виховати у тому ж дусi. Але, залучаючи мене до медицини, вiн не повiв парадним пiд'iздом, де на лiкаря чекають бiлоснiжний стерильний халат, квiти та сльози вдячних пацiентiв та iхнiх родичiв. Вiн настирливо тицькав мене носом у соплi, кров i гнiй стражденних хворих. А коли я починав кривитися i смикати плечима вiд спазмiв шлунку, вiн незадоволено вигукував:

– Запам'ятай! Лiкар не повинен бути гидливим! За свое довге лiкарське життя я був неодноразово оббльований, вимазаний гноем, кров'ю, слизом i ще казна-чим, що видiляе iз себе хворий органiзм. Але з'ясуй для себе раз i назавжди: копирсатися у фiзичних видiленнях тiла набагато краще й чистiше, нiж у моральних випорожненнях особистостi, що загнивае. І якщо ти вирiшив присвятити себе медицинi, то зроби ласку, позбавляючи органiзм нечистi, роби це з радiсним обличчям!

Як ви здогадуетеся, присвятити себе медицинi менi довелося тiльки завдяки татовi, але – на жаль! – не дякуючи йому за це.