Читати онлайн «Коли подих стає повітрям» Пол Каланіті

Коли подих стае повiтрям
Пол Каланiтi


Ця книга мемуарiв – едина, яку залишив по собi талановитий американський нейрохiрург Пол Каланiтi. Вiн вивчав англiйську лiтературу та бiологiю в Стенфордському унiверситетi, iсторiю i фiлософiю науки та медицини в Кембриджi, з вiдзнакою закiнчив Єльську школу медицини i мрiяв стати лiкарем, а колись на пенсii – взятися до письменництва. У травнi 2013 року, за крок вiд омрiяноi медичноi й науковоi кар’ери, Полу Каланiтi дiагностували рак легенiв 4-i стадii й вiн розпочав свою книгу. Крапку в нiй поставила його смерть навеснi 2015-го. А за десять мiсяцiв вiдверта й мужня iсторiя боротьби, кохання та самовiдданоi лiкарськоi працi стала бестселером № 1 за версiею The New York Times i увiйшла до лiдерiв продажiв на Amazon.com. «Чому я?» Помирати вiд раку в молодому вiцi й знати, що твiй випадок – один на десять тисяч. Безлiч разiв повiдомляти хворим про страшний дiагноз, вирiшувати, чие життя можливо врятувати, а чие нi, – i раптом самому опинитися на лiкарняному лiжку й чекати вироку, скiльки тобi залишилося. Назавжди розпрощатися з мрiями про складнi операцii та наукову працю… А тодi зрозумiти: iншого вже не буде й правильне запитання: «А чому не я?» І, забувши про бiль, прийти до операцiйноi, жити, кохати – i взяти на руки новонароджену донечку…





Пол Каланiтi

Коли подих стае повiтрям





Усе написане в цiй книжцi грунтуеться на спогадах доктора Каланiтi про реальнi подii. Однак iмена всiх пацiентiв, згаданих тут, змiненi. Крiм того, в описi кожного конкретного хворого приватна iнформацiя – зокрема вiк, стать, нацiональнiсть, фах, сiмейний стан, мiсце проживання, iсторiя хвороби i/або дiагноз – також змiнена. За единим винятком iмена колег i друзiв доктора Каланiтi, а також лiкарiв, котрi опiкувалися ним, змiненi. Тож будь-якi збiги i будь-яка подiбнiсть до реальних осiб, живих чи померлих, що могла виникнути внаслiдок цих змiн, – цiлком випадковi i ненавмиснi.



Присвячуеться Кадi


Шукаеш у смертi життя – тож лови

повiтря, що з подиху щойно постало.

Хто буде – не знаем, хто був – вiдiйшли.

Тiла нашi тлiннi, лиш душi витали.

Мiй друже! година настане, i ти

Покинеш цей свiт, щоб у вiчнiсть пiти.

    Лорд Брук Фулк Гревiль.