Читати онлайн «Книга про чай» Окакура Какузо (Okakura Kakuzo)

Передмова

Коли сто років тому, японський мистецтвознавець та критик, професор Окакуро Какузо писав своє есе про чай, він найменше був стурбований тим, якими рецептами здивувати англомовного читача. Тому в його книзі не знайти зовсім жодного рецепта заварювання чаю. Він також не описав подробиці чайної церемонії і не переклав поетів і прозаїків, які писали про чай, а лише навів окремі цитати з японської поезії. Не розповів він ні про чайні плантації Японії, ні про методи обробки чаю, ні про... «Дозвольте, – готовий вже, напевно, запитати роздратований читач, – про що ж тоді його книга?»

Книга, безперечно, виправдовує свою назву – вона про чай. Але розповідає вона про глибинний культурний вплив чаю на філософію та світогляд народів Сходу. Про те, як споживання чаю створило азіатську культуру, відмінну від європейської. І все ж таки автор показує, як через чай відбулося зближення цих двох найбільших цивілізацій.

"Книга про чай", написана Какузо на початку ХХ століття і опублікована в 1906 році, перевидавалася багато разів. У ній автор вперше висунув таке філософське вчення, як Тядо, показавши, як чай вплинув майже на кожен аспект культури, думок та способу життя японців.

Хоча Какузо був народжений і вихований у японській сім'ї, але з дитинства він вчився говорити англійською. Все своє життя він прагнув донести до західного суспільства спосіб думок та дій людей Сходу. Тому в книзі, адресованій західним читачам, Какузо насамперед пояснює головні постулати вчень дзен-буддизму та даосизму, а також аспекти ролі чаю в японському повсякденному житті. Какузо показує, наскільки вигідно відрізняється від західного химерного мистецтва простота східного мистецтва, навіяна чаєм.

Окакуро Теншин (згодом відомий як Окакуро Какузо) народився 14 лютого 1863 року у Фукуї і все своє життя присвятив справі пропаганди японського мистецтва. Однак сьогодні поза Японією його здебільшого пам'ятають як автора «Книги про чай».

Переїхавши з батьками в Йокохаму, де закінчив школу, Окакуро вступив до Токійського імператорського університету. У 1890 році він став одним із засновників Японської академії мистецтв, а через рік – її головою, яку пізніше був змушений залишити внаслідок інтриг.