Читати онлайн «Клуб убивств по четвергах» Річард Осман

Клуб убивств по четвергах
Рiчард Осман


Маленьке, вiддалене вiд гамiрних мегаполiсiв мiстечко Куперс-Чейз – затишне поселення для шанованих пенсiонерiв. Анi турбот, анi негод, суцiльна iдилiя. Щочетверга четверо стареньких збираються в кiмнатi для вiдпочинку, щоб… обговорити старi нерозкритi вбивства, звiсна рiч. Принаймнi так було доти, доки одного з мiсцевих не знайшли мертвим – i тепер «Клуб убивств по четвергах» починае свое перше справжне розслiдування. Поважний вiк не мае шансiв проти iхнього завзяття, адже час копирсатися в старих могилах та проливати свiтло на чужих демонiв! І хоча нiхто з детективiв-аматорiв цього наразi не пiдозрюе, та що глибше вони копатимуть, то бiльше витягуватимуть на поверхню власних таемниць.





Рiчард Осман

Клуб убивств по четвергах


Присвячую моiй мамi, «останнiй iз Бренд», з любов’ю



© Richard Osman, 2020

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2021









Убити когось легко. Сховати тiло – ось що зазвичай важко. Саме на цьому тебе й ловлять.

Але менi пощастило натрапити на годяще мiсце. Ба навiть бездоганне.

Я часом повертаюся – просто пересвiдчитися, що все досi безпечно й надiйно. Завжди так i е. Завжди так, гадаю, i буде.

Інодi я викурюю цигарку, хоч i знаю, що не слiд, але це моя едина вада.





Частина перша. Знайомся з людьми, пробуй нове





1. Джойс


То почнiмо, мабуть, з Елiзабет? Побачимо, куди так прийдемо.

Звiсно, я знала, хто вона така, – тут Елiзабет усi знають. У неi трикiмнатна квартира в Ларкiн-Корт. Ну та, що на розi, з верандою? А крiм того, я грала у вiкторину разом зi Стiвеном, який, з низки причин, став ii третiм чоловiком.

Я саме обiдала – то було два чи три мiсяцi тому, i, мабуть, понедiлок, бо подавали вiвчарський пирiг. Елiзабет бачила, що я iм, але хотiла уточнити в мене дещо про ножовi поранення – якщо це мене не дуже обтяжить, звiсно.

Я тодi сказала: «Авжеж, не обтяжить, будь ласка» – або щось таке. Краще зразу попередити, що я тепер не пригадаю точних цитат. Тож Елiзабет розкрила коричневу теку i я побачила друкованi аркушi, а ще – краечки чогось схожого на старi фотографii. А тодi вона негайно перейшла до справи.