Читати онлайн «Кленовий листочок» Наталія Гриняєва

Кленовий листочок
Наталiя Гриняева


«…Опритомнiвши, Зоряна подумала, що теж хоче бути отаким жовтеньким листочком, щоб безтурботно гойдатися пiд вiтром та нiчого не вiдчувати… Подумала… i враз стала легкою-легкою й упала з лави додолу, до купки жовтого листя, бо в ту ж мить перетворилась на осiннiй кленовий листочок…» «…Приходячи ввечерi додому, Галиночка сiдала в кут, мiцно обiймала своiх звiрят i, допоки не сiдало сонечко, дивилась на картину, з якоi на неi, щасливi та усмiхненi, дивились тато й мама…» Об’еднуе цi казки те, що iхнi героiнi намагаються подолати душевний бiль вiд втрати близьких… Це психологiчнi iсторii, якi мають сподобатись пiдлiткам, особливо тим, хто пережив втрату або розлучення батькiв…





Наталiя Гриняева

КЛЕНОВИЙ ЛИСТОЧОК





КЛЕНОВИЙ ЛИСТОЧОК


Зоряна зовсiм не пам’ятала, скiльки днiв пройшло з того часу, як вона, знесилена та непритомна, лежала на лавi в пошматованiй страшним буревiем хатинi. Через зiрванi з петель дверi та вибитi шибки вiкон вiтер ганяв по кiмнатi посохле осiнне листя…

Важко було навiть думати… Боляче згадувати…

Невже ще кiлька днiв тому вона, мама й тато ходили разом до струмка купатися? Вона радiсно плескалася у водi, а батьки смiялися! Вони були дуже щасливi…

Все враз змiнилося, коли вони поверталися додому. Несподiвано налетiв шалений вiтер i iх закрутили чорнi вихори з пилу та каменiв. Зоряна побачила, як маму якась невидима сила пiдняла вгору та жбурнула в прiрву. Батько стрiмголов кинувся за нею та з часом повернувся, несучи на руках ii бездиханне тiло.

Надворi все стихло. Природа наче злякалась того, що накоiла…

Мовчки вони повернулись додому, убрали маму у святкове вбрання та поклали на лаву пiд образами, i всю нiч проплакали, пригортаючись один до одного.

Вранцi, пiсля поховання, батько посадив перед собою свою маленьку донечку i почав розповiдати, як колись давно зустрiв у лiсi веселу молоду дiвчину, як закохався в неi i як вона вiдповiла йому взаемнiстю…

Вони були молодi та наiвнi й вiрили, що кохання подолае усi перешкоди. Коли ж парубок прийшов до батькiв нареченоi свататись, йому вiдмовили: хто ж вiддасть княжу доньку за якогось селюка…

Молодi люди не стали дослухатись до слiв батькiв. Потайки вони втекли з мiстечка i оселились високо в горах, сподiваючись, що iх залишать у спокоi.