Читати онлайн «Кіт у чоботях» Шарль Перро

Кіт у чоботях

Шарль Перро

Один мірошник залишив у спадщину трьом своїм синам млин, осла і кота.

Сини швидко поділили спадщину: старший забрав собі млин, середній — осла, а меншому дістався кіт.
Менший брат дуже засмутився.
— Мої брати, — казав він, — зможуть чесно заробити собі на хліб, якщо житимуть разом. А мені, бідолашному, коли я з'їм кота і зроблю рукавички з його шкури, лишиться тільки померти голодною смертю.

Кіт почув ті слова, але нітрохи не збентежився.
— Не журіться, хазяїне, — сказав він з поважним і серйозним виглядом. — Приготуйте мені торбинку та замовте пару добрих чобіт, щоб зручніше було ходити по чагарниках, і ви самі скоро переконаєтесь, що ваша частка не така вже й погана, як це може здатися на перший погляд.
Спочатку менший брат не надав цьому особливого значення, але, згадавши, як ловлячи щурів та мишей, кіт удається до різних спритних витівок і хитрощів — зависає догори ногами, ховається в борошно і прикидається неживим, — він подумав: «А що, коли й справді кіт допоможе мені в біді?»

Щойно кіт одержав усе, що просив, він узув чоботи, перекинув торбинку через плече, взяв шворки в передні лапи й подався в гайок, де було дуже багато кролів.
Кіт поклав у торбинку висівок та заячої капусти і ліг у кущах, ніби мертвий, очікуючи, щоб який-небудь молодий, недосвідчений і легковажний кріль поткнувся в його торбинку поласувати тим, що в ній було.
Ледве він ліг, як молоде дурненьке кроленя, спокусившись висівками, залізло в торбинку. В ту ж мить кіт спритно затяг шворку і схопив кроленя.

Дуже гордий зі своєї здобичі, кіт пішов у палац і попросив, щоб про нього доповіли королю.

Кота ввели до королівських покоїв. Там він низько вклонився королю і сказав:
— Ваша величносте! Мій пан маркіз Карабас (таке чудне ім'я вигадав кіт своєму хазяїнові) звелів мені піднести вам ось цього кроля зі свого садка.
— Скажи своєму хазяїнові, — відповів король — що я йому дуже вдячний і задоволений з такого подарунка.

Кіт ввічливо попрощався й пішов геть.
Іншим разом він сховався в житі, так само розклав свою торбинку і, тільки-но дві цікаві куріпки забралися в неї, смикнув за шворки і впіймав обох.
Тоді він знову пішов у палац до короля й підніс йому птахів.
Король із задоволенням узяв куріпок.