Читати онлайн «Кімната чудес» Жульєн Сандрель

Кiмната чудес
Жульен Сандрель


Це був звичайний ранок, i Тельмi нiколи було слухати сина-пiдлiтка Луi. А вiн хотiв подiлитися найважливiшим: Луi уперше закохався. Але робота попри все. Робота, яку незабаром вона зненавидить i з якоi звiльниться, бо ii единий син потрапив пiд колеса вантажiвки i опинився у комi. Якщо протягом мiсяця вiн не прийде до тями, його вiдключать вiд апарату пiдтримки життедiяльностi. Тельма почуваеться винною у тому, що сталося. Луi – найдорожче, що в неi е. Тiльки диво може повернути його до життя… У кiмнатi сина жiнка знаходить його щоденник. У ньому – список мрiй Луi. Усе, що вiн хотiв би зробити у своему життi. Тельма мае здiйснити iх усi – це едине, що вона може зробити для сина…





Жульен Сандрель

Кiмната чудес



– А скажiть-но менi, мiс Тельмо, як так сталося, що у вас немае дiточок?

Адже Бог обдарував вас чимось особливим, вам би передати це далi[1 - Переклад з англiйськоi. (Тут i далi прим. перекл., якщо не вказано iнше.)].

    Тельма i Луiза. Рiдлi Скотт






І Мiй король





1. 10:32


– Луi, вже час! Давай, повторювати не буду. Будь ласка, вставай i вдягайся, бо запiзнимось: уже двадцять по дев’ятiй!

Приблизно так починався день, що згодом став найгiршим у всьому моему життi. Я ще не знала, що того дня, в суботу, 7 сiчня 2017 року, час роздiлиться на двi частини: перед тим, що сталося, i пiсля того. Перед тим була мить, яку хотiлося зберегти навiки, а разом з нею усмiшки, швидкоплинне щастя, свiтлини, що закарбувалися назавжди десь у темних закапелках пам’ятi. Пiсля того з’явилися роздуми: «чому», «а от якби», сльози, крики, розмита на щоках дорожезна туш, гул сирен, сповненi огидного спiвчуття погляди, неконтрольованi спазми шлунка – органiзм почав чинити опiр. Зрозумiти, чому так трапилося, в ту мить було неможливо, бо таемницею володiли лише боги, та чи iснували вони насправдi – стосовно цього я також мала чимало сумнiвiв. Про що балакали мiж собою божества в той час, о 9:20? «Одним бiльше, одним менше, яка рiзниця? – Ти впевнений? – Ну, не зовсiм, та чом би й нi? – Твоя правда, чом би й нi? Адже свiт вiд цього не перевернеться». Утiм, я перебувала далеко вiд того всього, далеко вiд богiв та власного серця. Саме я в ту хвилину наблизилася впритул до точки перелому, розриву, неповернення.