Читати онлайн «Казки зі Львова» Юрій Винничук

Казки зi Львова
Юрiй Павлович Винничук


Дитячий свiт
У цiй веселiй, з кумедними малюнками книжцi вiдомого украiнського письменника Юрiя Вин-ничука розповiдаеться про те, як поводяться примхливi львiвськi комини i що бувае, коли комин образиться; про старого, який мешкав на Клепаровi й щодня грав на катеринцi, та про шпака Дiо-низiя i львiвське радiо; а також про те, як велика родина левiв у Африцi скуштувала смачнючого пирога з вишнями, що спекла Лесикова бабуся у Львовi, вiдмовилася вiд м'яса i вчинила демонстрацiю, вимагаючи лише бабусиних пирогiв.

Ілюстрацii до «Казок зi Львова» намалювала чудова художниця Ірина Борисова.





Юрiй Винничук

Казки зi Львова





Казка про львiвськi комини







На кожному львiвському будинковi е дах. А на кожному львiвському даху височить цегляний комин. А над комином вже нiчого нема, тiльки небо. І бувае воно рiзне – коли веселе, коли сумне. Тiльки комин завше однаковий.

Комин поводиться так, мовби був не знати який старий. Виглядае на старого дiда, який курить люльку. Дим з нього валить подеколи густий-прегустий, а деколи такий, що ледве видно. Але не дай Боже вам назвати комин димарем. Вiн цього страшно не любить i може образитися.

А знаете, що бувае, коли комин образиться? О, вiн тодi перестае курити люльку i затримуе дим у собi. Дим не мае куди подiтись i вертаеться до хати, стелиться по кiмнатах, i всi в хатi одразу мусять затуляти носи, вiдчиняти вiкна i кликати сажотруса.

Але стiйте! Ще не кличте сажотруса, доки я вас не попередив, що не дай Боже назвати сажотруса сажотрусом – вiн може гiрко образитися. Сажотруси люблять, аби iх називали коминярами. І то ще аби казали: «Прошу пана коминяра, чи були б ви такi ласкавi почистити нам комина?»

Сажотруси, маючи справу з чорною сажею, в себе вдома надають перевагу всьому бiлому. Тому коли завiтаете до сажотруса, не дивуйтеся, що вiн вас зустрiне в бiлому костюмi i в бiлiй сорочцi. І в хатi у нього усе геть бiле-бiле, так що попервах самого сажотруса навiть важко розгледiти. Коли вiн у бiлому костюмi сидить на бiлому диванi i читае свою бiлу сажотрусячу газету, можете навiть не придивлятися, все одно не побачите нiчого. Мусите кричати:








– Агов! Пане коминяре! Агов!

І не бiйтеся кричати голосно, бо сажотруси то люблять.