Читати онлайн «Канцелярія хрестових походів» Остап Українець

Канцелярiя хрестових походiв
Остап Украiнець


Сучасна проза Украiни
Автор переносить читача у Станiславiв XVII сторiччя, дiя роману вiдбуваеться саме напередоднi глобальноi перебудови фортецi й очiкуваного нападу Османськоi iмперii на Європу. До мiста трьома рiзними шляхами прибувають трое рiзних чоловiкiв, кожен з яких мае своi плани й iнтереси. Історiя рухаеться вперед, залишаючи по собi лише низку запитань, так що з далекоi перспективи може здатися, що цi трое переслiдують спiльну мету. Або що жодноi мети насправдi немае.





Остап Украiнець

Канцелярiя хрестових походiв





EX LIBRIS


Згодом, через багато мiсяцiв, коли нарештi почали розбирати справу i вишукувати пущенi у воду кiнцi, виявилося, що нiхто не може достеменно сказати, коли i як Лев Бжезiнський приiхав до Станiславова. І рiч навiть не в тiм, що забулася масть запряжених у бричку коней чи розмiри самоi брички. Версiй про його появу було безлiч, але всi вони, на лихо, вiдрiзнялися. Пiсля тривалих розпитувань комiсiя стала на тому, що приiхав пан Бжезiнський до мiста Галицьким трактом, себто з боку Княгинина, де спинився дати милостиню сiльськiй жебрачцi, у супроводi невеликого обозу, але верхи, не порожнем, бо на обозi iхав невеличкий маеток у золотi та коштовностях, але голiчерева, бо погода стояла жарка й вимоги власного тiла явно взяли гору над вимогами пристойностi. Чого з’ясувати не вдалося – то це коли саме вiн приiхав. Усi пам’ятали якiсь деталi, але нiхто не мiг сказати достеменно, що то був за день. Зрештою, комiсiя погодилась на тому, що шановний пан прибув до Станiславова першого дня реконструкцii фортецi.

Тут, звiсно, заперечать мiсцевi вiрмени, котрим на той момент належала значна частина тягловоi худоби, яка була в мiстi. Вони скажуть, що того дня, коли муляри почали випрохувати в них в оренду вози для перевезення будiвельного каменю, який був iм потрiбен у немислимих кiлькостях, Лев Бжезiнський уже кiлька днiв як жив у вигiдному дерев’яному будинку саме на межi польськоi та вiрменськоi частин, i своею присутнiстю нiяк нiкому не допiкав. Проте вiрменiв слухати нiхто не став, бо, зрештою, великоi погоди день прибуття голопузого шляхтича до мiста на Галицькому трактi нiкому не робить.