Читати онлайн «Із секретів поетичної творчості» Іван Франко

Із секретiв поетичноi творчостi
Іван Якович Франко




Іван Франко

Із секретiв поетичноi творчостi


Публiцистика





І. ВСТУПНІ УВАГИ ПРО КРИТИКУ


Певно, не раз тобi доводилося, шановний читачу, вичитувати в критичних статтях та оцiнках такi осуди, як: отее мiсце вийшло вельми поетичне, мова у сього автора вельми мелодiйна, або навпаки: в тих вiршах нема й слiду поезii, проза сього автора суха, мертва, рапава, вiрш дерев'яний i т. д. І коли ти не привик без думки повторяти чужi осуди або хоч бажав виробити ясне виображення про те, що властиво значать отi критичнi фрази, яким способом критик дiйшов до свого осуду i як мiг би його виправдати перед скрупулятним трибуналом, то нема що й казати, твое бажання було даремне. Критик не говорив тобi нiчого бiльше, не мотивував свого осуду або в найлiпшiм разi вдовольнявся тим, що приводив пару вiршiв або пару рядкiв прози з критикованого автора, додавав вiд себе пару окрикiв вродi: ось як сей пише або: ну, що сказати про такий уступi — i лишав тобi самому до волi осудити, як же властиво пише той автор i що справдi сказати про сей або той уступ. А властиво нi! Вiн не лишав тобi сього до волi, а всiею своею аргументацiею силкувався згори накинути, сугестувати тобi свою думку. Не можна робити йому з сього закиду. Очевидно, кождий, хто пише, чинить се в тiм намiрi, щоби пiддати, сугестувати другим якiсь думки, чуття, виображення, тiльки що один уживае для сеi цiлi поетичноi форми, другий науковоi аргументацii, третiй — критики. Правда, кошти продукцii сугестування на сих трьох шляхах досить не однаковi.