Читати онлайн «Іван. Історія з книги «Месопотамія»» Сергій Жадан

Іван. Історiя з книги «Месопотамiя»
Сергей Викторович Жадан


Месопотамiя
«…Ми робимо все, що вiд нас залежить. А що залежить вiд нас далеко не все, то й покладатись потрiбно не лише на нас. Бiльшiсть життевих негараздiв та душевних сумнiвiв походять вiд нашого небажання щоденно подiляти нашi вчинки на добрi й поганi. Ми маемо нашу любов, проте не завжди нею користаемось. Ми маемо страх i покладаемось на нього бiльше, анiж потрiбно. Життя мае лише два шляхи: один веде до раю, iнший – до пекла. Щоправда, у багатьох мiсцях вони перетинаються».





Сергiй Жадан

Іван

Історiя з книги «Месопотамiя»



Уже прокидаючись, Соня встигла побачити сон. Був вiн короткий i неспокiйний. Снилась iй рiка, якою пiднiмалися кораблi. Старi, iржавi, з жовтими вiд води бортами й чорними вiд сажi трубами. Ставали посеред рiки й вiдчайдушно сигналили. З бортiв у воду стрибали моряки – втомленi, неголенi, вiд цього злi й рiшучi. Добиралися вплав до берега, вибрiдали на пiсок у важкому одязi, розбитих черевиках, iшли причалом, гнiвно озираючись на кораблi, що далi сурмили так голосно, аж вона остаточно прокинулась. Ну що ж, подумала, сьогоднi буде багато гостей.

У домi ще спали. Вона тихо вислизнула з-пiд простирадла. Ночi були теплими, вони спали зовсiм без одягу, iй це подобалось, подобалось прокидатись i знаходити все таким, яким воно мае бути – неприхованим i легким. Вiн спав лицем на схiд усю нiч – глибоко й застигло. Сунiт якийсь, подумала Соня, натягла футболку й вийшла з кiмнати. У вiтальнi спали родичi. Учора вона намагалася запам'ятати, хто е ким, у кого яке iм'я, проте безнадiйно: усi вони трималися гуртом, спали покотом, як прочани, строго дотримуючись родинних приписiв та iерархiчних настанов. Чоловiки втрьох тiснились на канапi, мiж ними розпачливо застряг чийсь небiж – пухкий i сором'язливий, затиснутий iз бокiв старшими, мов бобслеiст. Жiнки лежали на розстелених пiдлогою верблюдячих ковдрах. Чоловiки одягу не скидали, спали у святкових штанях i сорочках, один навiть краватку звечора не скинув, аби зранку не мучитись. Жiнки спали в теплих халатах, поставивши в головах привезенi з дому капцi. Лягли рано, спали мiцно, увi снi не кричали. Соня раптом згадала, що, крiм футболки, на нiй нiчого немае, нечутно причинила дверi. У дитячiй на розкладачцi спав дядя Гриша.