Читати онлайн «І це все, що я хотіла сказати про кохання» Світлана Петрівна Веренич

І це все, що я хотiла сказати про кохання
Свiтлана Петрiвна Веренич


Про що цей роман – про кохання чи про життя? Чи можна взагалi вiдокремити одне вiд iншого? Хто вiзьме на себе таку смiливiсть?

Ця iсторiя – це мiцно переплутанi мiж собою чотири людськi долi, чотири життевi драми. Чи може щось допомогти пiднятися з безоднi вiдчаю жiнкам, якi пережили найстрашнiше – насильство, що понiвечило не тiльки iхне тiло, але й душу?.. Чи може щось втримати зраджену дiвчину вiд жахливого кроку – вiд аборту?.. Чи може хтось упросити ii не вбивати ще ненароджене дитя, зберiгти його життя?..

Героiня роману «І це все, що я хотiла сказати про кохання» Лiза занадто рано зiштовхнулася зi злом, але зустрiчi з лiтнiм вченим, загадковою письменницею та недолугою на перший погляд перукаркою, якi кожен по-своему протистоять непростим викликам, допомагають iй прийняти рiшення, що змiнить все в ii долi.

Цей роман можна порiвняти з рондо, де одна сюжетна лiнiя-мелодiя переплiтаеться з iншою, повторюючись у iншiй машкарi. І писалася вона суто для жiнок, бо звучить надто по-жiночому, iнтимно…





Свiтлана Веренич

І це все, що я хотiла сказати про кохання



© С. П. Веренич, 2019

© Є. В. Вдовиченко, художне оформлення, 2019


* * *


Справжне кохання схоже на привид: усi про нього говорять, але мало хто його бачив.

    Франсуа де Ларошфуко. Максима № 76






1


Спочатку втрачаеш сенс життя, а потiм – коханця? Або спочатку коханця, а потiм – сенс? Утiм, послiдовнiсть не важлива. І з сенсом я зараз погарячкувала, не дуже я й турбуюся про цю мiфiчну субстанцiю. Менi здаеться, я сама мушу його покинути, хiба я кохаю його понад усе? Визнаю, менi з ним добре, за два роки я до нього звикла, ми чудово проводимо час, iнодi я без нього нудьгую. Але коли я повертаюся до себе, у свою затишну квартиру, менi теж непогано, а його деякi звички мене дратують. Я винна, що не маю на очах рожевих окулярiв, що менi не сiмнадцять рокiв, що позаду довгий шлейф iз помилок, якi неможливо виправити, а можна тiльки забути, не вибачаючи собi, i жити далi, наче у минулому все це вiдбувалося не з тобою. Та можливо, що кохання бувае i таким: вимогливим, тверезим, спокiйним, упевненим, але глибоким.