Читати онлайн «І день як вимір нашого життя» Олександр Васильович Афонін

І день як вимiр нашого життя
Олександр Васильович Афонiн


Сафарi
У свiтi, мабуть, не iснуе людини, яка б не пам’ятала найщасливiших чи найтрагiчнiших днiв свого життя. Але це лише окремi днi. Усi ж iншi для бiльшостi людей зливаються у суцiльну строкату смугу за вiкном рухомого потяга й нiчим не вiдрiзняються один вiд одного.

Проте iснуе дуже незначна когорта людей з особливим поетичним вiдчуттям свiту, яким, мабуть, Всевишнiм даровано талант i вмiння робити «стоп-кадр» у суцiльному потоцi буття i наповнювати змiстом кожен прожитий день. Вони, на вiдмiну вiд багатьох, чують, як росте трава, як смiеться сонячний лiтнiй ранок, як розмовляють пiд поривами осiннього вiтру мiж собою дерева, як створюють у небi дивовижнi образи хмари…

До цiеi когорти належить i Олександр Афонiн – громадський дiяч i водночас людина з поетичною душею, для якого кожен день – це цiлий Всесвiт, наповнений смислом, красою, любов’ю до життя, котрим вiн щедро дiлиться зi своiми читачами.





Олександр Васильович Афонiн

І день як вимiр нашого життя



© О. В. Афонiн, 2017

© В. М. Карасик, художне оформлення, 2017

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2005




В’яже весна теплий день перевеслами…





«Зi зливи починаеться весна…»


Зi зливи починаеться весна…
Потужноi, як струмiнь водограю.
В свiй перший день, мабуть, уже вона
Нам обiцяе гарнi урожаi.
Змивае злива залишки зими,
Несе землi i свiтовi обнову.
Із цим дощем оновлюемся й ми,
Щоб жити i життю радiти знову.




«В ночи капель не умолкает…»


В ночи капель не умолкает,
Звенит размеренно в тиши.
Со снегом вместе что-то тает
Внутри измученной души…
И, словно с отогретой почвы,
От бурь и стужи заслонясь,
Уже проклюнулся росточек,
Что даст весной густую вязь
Сомнений противоречивых
И чувств прекрасных высоты,
Творящих сладостное диво
Из счастья, радости, мечты.




«Пускаю сонце я по колу…»


Пускаю сонце я по колу.
Нехай воно весь день сiяе
І свiт весняний, що довкола,
Ще швидше квiтне i буяе.
То й швидше пiдуть за зимою
Думки похмурi i невтiшнi.
Ви ж – переймайтеся весною,
І буде хай ваш день успiшним!




«Надвечiр прилетiв легенький вiтер…»


Надвечiр прилетiв легенький вiтер,
Десь iздаля, мабуть, аж з-за Десни.