Читати онлайн «Хвороба Лібенкрафта. Morbus dormatorius adversus: понурий роман» Олександр В. Ірванець

Хвороба Лiбенкрафта. Morbus dormatorius adversus: понурий роман
Олександр В. Ірванець


У тому свiтi люди не знають творiв античноi лiтератури i дуже бояться страшноi невiдомоi хвороби. Ця хвороба зрештою вражае i головного героя. Епiдемiя поширюеться, страх наростае. Проте у фiналi багато людей виходять на берег рiчки зустрiти свiтанок i вдивляються у далечiнь. Можливо, в цьому i е спасiння?..





Олександр Ірванець

Хвороба Лiбенкрафта

Morbus dormatorius adversus: понурий роман





Частина перша


Дожидай же, кожен смертний, дня останнього в життi,

За щасливого на свiтi ти нiкого не вважай,

Поки вiн у пристань вiчну без бiди не допливе.[1 - Переклад Бориса Тена.]

    Софокл. «Цар Едiп»


* * *

Це сталося саме тодi, коли трамвай переiздив рiчку. Салон був повний, проте не забитий ущерть, як то зазвичай уже години пiсля п'ятоi пополуднi. Ігор iхав на ранкове заняття з пластики, стоячи в тиснявi на задньому майданчику й спостерiгаючи, як у нерiвно вигнутому склi вiддаляються зустрiчнi вантажiвки, розхляпуючи з-пiд колiс перемiшаний з грязюкою сiрий снiг. Вiн навiть не зауважив, коли на середнi дверi увiйшов зовсiм молодий хлопчина, швидше за все iще школяр-старшокласник. Юнак мав за спиною наплiчника, i пiднятий розлогий каптур куртки закривав його обличчя. Особливоi уваги на нього нiхто не звернув – хлопчина став бiля вiкна прямо навпроти середнiх дверей, там, де не було сидiнь, лише брудне полiроване поруччя. Ігор так i не помiтив, чи то хлопець уже мав книгу в руках, а чи лише у трамваi витяг ii з рюкзака й спробував читати. Та салоном уже рухалась кондукторка, монотонно примовляючи: «Хто зайшов, компостуемо квито-очки! У кого нема, купуемо в кондуктора-а!» Хлопчина несамохiть вiдвiв очi вiд книжки й зовсiм коротко зиркнув спiдлоба у ii бiк.



Першою заверещала повна жiнка у пальтi з хутряним комiром. Вона вже пробиралась до дверей, намiряючись вийти на зупинцi. Їi крик: «Пля-ямки!!!» стрепехнув увесь салон. Хлопчина зблiд i неотямлено клiпнув. Тодi вже всi у трамваi побачили на його повiках два маленьких темно-червоних кружечки. Хлопець опустив руки з книжкою i якось покiрно закляк. Його плечi неначе обвисли, вiн увесь нiби сильно зменшився на зрiст.