Читати онлайн «Холодний Яр» Юрій Юрійович Горліс-Горський

Холодний Яр
Юрiй Юрiйович Горлiс-Горський


«Холодний Яр» – спогади вояка, якi читати легко, нiби пригодницький роман, i корисно, як багате на факти джерело про маловiдому сторiнку нашоi iсторii: повстанський рух пiд прапором Украiнськоi Народноi Республiки. Уперше пiсля 1961 року презентуеться автентичний текст. Крiм того, це перше академiчне видання, яке вiдображуе всi вiдомi прижиттевi версii вiд 1932 до 1938 року.

Книжка доповнена статтями, у яких розглянуто спогади Горлiса-Горського як iсторичне джерело, а також наведено деякi зауваги щодо його бiографii, яку дослiджувати виявилося вкрай непросто.





Юрiй Горлiс-Горський

Холодний яр







Портрет автора взято з видання «Холодного Яру» 1934 i 1935 рр.




Вiд упорядника


Це видання «Холодного Яру» Юрiя Горлiса-Горського – не перше i навiть не двадцяте. Поза тим воно унiкальне. Чим? Це перше пiсля 1961 року видання авторського, неперекрученого тексту. І взагалi перше академiчне видання, яке вiдображае всi вiдомi прижиттевi версii вiд 1932-го до 1938 року, вказуе на розходження мiж ними, позбавляе текст одрукiв, обережно осучаснюе правопис (передусiм пунктуацiю).

Історiя цiеi книжки, яку тисячi украiнцiв давно вже знають i шанують, сповнена абсурду. Всi видання вiд 1967 року – тобто всi в незалежнiй Украiнi – подають рiзнi варiанти тексту, спотвореного пiсля смертi автора. Вiд 2014 року ми з донькою Горлiса-Горського Ларисою публiкували докази цього злочину проти книжки, однак перекрученi видання виходили собi далi – навiть державним коштом.

З’явилися, на жаль, i так званi автентичнi видання, упорядники яких варiанту 1938 року в очi не бачили та не засмучуються тим, що перша частина в них мiстить багато помилок iз публiкацii 1967 року. Нарештi пiсля тривалих пошукiв менi пощастило знайти видавництво, яке поставилося до видання «Холодного Яру» вiдповiдально й патрiотично.

Перспективи позову про захист права автора проти знущання над його текстом сумнiвнi – через вади вiтчизняного законодавства й системи судочинства, – хоча я й не втрачаю надii, що панi Лариса таки вiдновить справедливiсть. Тому лишаеться едине: друкувати академiчне видання й сподiватися на те, що перекрученi тексти з часом не знаходитимуть читача.

Таке завдання змусило нас обмежитися публiкуванням першоi частини книжки.