Читати онлайн «Холодні шляхи» Марія Берберфіш

Холоднi шляхи
Марiя Берберфiш


Збiрка горор-оповiдань «Холоднi шляхи» провадить вас крижаними дорогами страху разом iз персонажами восьми оповiдань, якi входять до ii складу: «Пiдвал», «Небезпечний», «Картина», «Лiкарня», «Помилка», «Тенета невiдомостi», «На вокзалi» й «Метро». Героi творiв – нашi сучасники. У збiрцi спiвiснують та переплiтаються реалiстичнi й мiстичнi колiзii. Оповiдання зацiкавлять вас динамiчними сюжетами й неочiкуваними кiнцiвками.





Марiя Берберфiш

Холоднi шляхи





Пiдвал


– Шановнi першокурсники, другоi пари у вас не буде, – поважно мовив сивий чоловiк, декан факультету. – Але дуже прошу вiдвiдати третю. У розкладi все написано.

Студенти зашумiли зошитами, пiдручниками й розмовами.

– Круто! Маемо вiльний час, – iз посмiшкою сказала Ганна своiй сусiдцi по пюпiтрi Оленi, злегка штовхнувши ii пiд бiк. – Куди пiдемо?

– Треба вирiшити, – мовила та, застiбуючи рюкзак. – Можемо пройтися районом, випити десь кави. Чи маеш якусь iншу пропозицiю? – глянула на спiврозмовницю, закусивши губу.

– Я бачила, що у старому корпусi пiдвал вiдчинено, – захоплено прошепотiла Ганна. – Подивiмося, що там…

– Класна iдея, – перебила ii Олена, весело пiдскочивши з мiсця.

Дiвчата швидко пiшли до виходу з аудиторii. Вони обидвi цiкавилися закинутими мiсцями, пiдвалами й дахами. Познайомившись мiсяць тому на першiй у навчальному роцi парi, вони почали часто спiлкуватися. Нерiдко разом проводили дозвiлля.

Дiставшись старого корпусу унiверситету й увiйшовши всередину, студентки поспiшили до заповiтних дверей.

– Хоч би нас нiхто не «спалив», – прошепотiла Ганна.

– Ми ж обережнi, – тихо мовила Олена, озирнувшись.

Дiвчата спустилися короткими сходами й зайшли до пiдвалу, причинивши за собою пошарпанi дверi. Кiлька секунд вони мовчки дивилися вглиб напiвтемного коридору, з одного боку якого простягалися iржавi комунiкацii, а з iншого тьмяно свiтили старi лампочки. Усе це було рясно вкрите пилюкою й павутинням.

– Вiдпадне мiсце, – прошепотiла Ганна, запаливши цигарку.

– Еге ж, – пiдтвердила ii супутниця.

Студентки пiшли вперед, намагаючись поводитися тихо. Було прохолодно й сиро. У кiнцi коридору iх чекали старезнi дверi, на яких висiла зламана ручка, що, здавалося, ось-ось упаде.