Читати онлайн «Група залізного порядку» Андрій Кокотюха

Група залiзного порядку
Андрiй Анатолiйович Кокотюха


TeenBookTo
Андрiй Кокотюха (нар. 1970 р. у м. Нiжин на Чернiгiвщинi) – сучасний украiнський письменник, сценарист, журналiст. Автор понад 60 художнiх, документальних та науково-популярних книжок. Кiлька рокiв поспiль входить до топ-10 авторiв, чиi твори е лiдерами продажiв в Украiнi, за що вiдзначений як «Золотий письменник» (2012). А ще Андрiй Кокотюха пише чудовi дитячi книжки.

До цього видання увiйшли двi повiстi про пригоди Максима Бiлана та Дениса Черненка – «Колекцiя гадiв» та «Група залiзного порядку».

Друзi вiдпочивають у селi на Полтавщинi, i все було б звично, якби раптом Максим випадково не побачив у водi якесь страховисько. Зрозумiло, що юний детектив не мiг не перейнятися цим фактом i не почати розшукувати причину появи гада у iхнiй рiчцi.

Але виявляеться, що гади-плазуни значно безпечнiшi за гадiв-людей. Обом хлопцям треба проявити неабияку смiливiсть i кмiтливiсть, бо iхнiм супротивником цього разу стае надзвичайно небезпечна i розумна людина на iм’я Анатолiй Громовець, яка до того ж мае впливових друзiв.

І яким же здивуванням було для Максима та Дениса, коли цей Громовець, прозваний Плазуном, стае директором школи, де навчаються юнi детективи…





Андрей Кокотюха

Група залiзного порядку



© А. Кокотюха, 2009, 2014

© М. С. Мендор, художне оформлення, 2019

© В. С. Печеник, iлюстрацii, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2017




Колекцiя гадiв





1. Гарячi перегони


Сонце пекло немилосердно. Здавалося, ще трохи – i наскрiзь пропече.

З Дениса Черненка рясно збiгав пiт. Голий тулуб та розпашiле обличчя вкривав тонкий шар пилюки. Курява, яку здiймали учасники перегонiв, осiдала на спiтнiлiй шкiрi. Через це не можна було розiбрати, засмаглi хлопцi чи бруднi.

Максим Бiлан не залучився до змагань саме з цих причин. На велосипедi вiн iздити вмiв, навiть вивчив деякi простенькi фiнти на спецiально обладнаному майданчику неподалiк вiд дому. На скейтi не тримався, в роликах чомусь болiли ноги, а ось велосипедовi Максим раду давав.

Та це не означало, що треба гасати пiд розпеченим сонцем, дихати пилюкою, повертатися розпеченим та брудним i бути вiд цього на сьомому небi вiд щастя. В усякому разi, його приятель Денис справдi був вiд цього щасливий.