Читати онлайн «Гра у відрізаний палець» Андрій Курков

Гра у вiдрiзаний палець
Андрiй Юрiйович Курков


1997 рiк… У Киевi на даху будiвлi СБУ знайдено труп. Установити особу загиблого виявилося нескладно: це вiдставний генерал, радник президента з питань оборони Броницький. Але ось що цiкаво: у трупа чомусь вiдрiзаний великий палець на правiй руцi… Розслiдувати цю незвичайну справу доручено молодому лейтенанту мiлiцii Вiктору Слуцькому. У ходi слiдства доля зiштовхуе його з Нiком Ценським – колишнiм вiйськовим перекладачем. З часом вони починають розумiти, що втягнутi в таемну i жорстоку гру спецслужб Украiни та Росii, якi вийшли на слiд величезних грошей колишнього КДБ. Не раз пiддаючи свое життя смертельнiй небезпецi, Вiктор i Нiк не вiдразу усвiдомлюють, що вони всього лише пiшаки в цiй грi…





Андрiй Курков

Гра у вiдрiзаний палець





1


Киiв. 21 травня 1997 року. Нiч.


Сержант Воронько любив свою маленьку затишну скляну будочку ДАІ в самому центрi столицi – на майданi Незалежностi. Особливо любив ii ночами, коли перед ним вiдпочивала вiд колiс проiжджа частина Хрещатика, коли, вийшовши з будки покурити, вiн раптом помiчав, що мiська тиша дзвенить. На вiдмiну вiд рiдноi сiльськоi, яка стелеться звуконепроникним покривалом. У селi далекий випадковий гавкiт якого-небудь пса розлетiвся б на кiлометри, розбивши тишу вщент. У мiськiй тишi цей гавкiт потонув би, нiким не почутий: вона б просто поглинула будь-який шум.

Нiчне мiсто, якого всi так чомусь бояться, беззахисно лежало перед сержантом i викликало почуття любовi та гордостi. Воронько вiдчував себе його захисником, оборонцем та охоронцем. Вiн був схожий на дбайливого хазяiна. І господарство в нього було велике та рiзноманiтне: i головпоштамт, i фонтани, i навiть червоний рекламний дирижабль iз написом «Cоcа-cоlа», що бовтався над землею на прив’язi поряд iз мiсцем, де колись стояв пам’ятник Ленiну.

Подивившись на годинник – а було вже пiв на третю, – сержант Воронько виклав зi свого портфеля на пульт комп’ютер-ноутбук, розкрив його. Цей комп’ютер подарував йому кум, який працював у податковiй полiцii. Звичайно, подарував не так просто – iз вдячностi за те, що сержант допомiг йому оформити машину, пригнану з Нiмеччини. Усе б нiчого, та вона виявилася краденою та з фальшивими документами. А так – машина вищий клас. «Оpеl kаdеtt».