Читати онлайн «Гордієві жінки» Жанна Куява

Гордiевi жiнки
Жанна Куява


Три сестри, Софiя, Лiя i Мiя, багато рокiв живуть на вiддаленому хуторi. Їхнi найближчi родичi, дiд Гордiй i бабуся Устя, померли, ще ранiше померла iхня мати Марiя, яку дiвчата майже не знали. Про неi в будинку нагадуе «червона» кiмната, повна макiв – на картинах, рушниках, у книжках… Три сестри не ставлять зайвих питань i взагалi мало спiлкуються одна з одною – так iх виховав дiд Гордiй. Живуть як живеться, та настае день, коли священна для них «червона» кiмната вiдкривае неймовiрнi родиннi таемницi. І Гордiевi жiнки наважуються нарештi круто змiнити свое життя…





Жанна Куява

Гордiевi жiнки





Передмова

Всесвiт хутору очеретянок, або Кримськi елегii Жанни Куяви


Жили собi три сестри-вiдлюдницi. У невеличкому селищi Приграддя, що розкинулося на березi неназваноi рiки, неподалiк неназваноi столицi, у своему власному свiтi, куди чужим – зась. А чужi не дуже туди й поривалися, у ту заколисану тишею глушину, сполохаеш яку – враз накрие рясним непроглядним дощем. І так щоразу. Вiдьмацьке мiсце… Вигадане автором мiсце, просто як маркесiвське Макондо, чие буття iнколи вiдчуваеться реальнiшим за направду iснуючi мiсцини…

…І була в тих сестер таемниця, що ховалася в червонiй кiмнатi iхнього старого помешкання, успадкованого вiд дiда Гордiя в радянському «триквартирнику». Пiсля замiжжя старшоi сестри Софii близнючки Лiя та Мiя зосталися зовсiм самi у спорожнiлому родинному гнiздi. Та насправдi будинок, роздiлений на три оселi, нiколи не бувае порожнiм, вiн повсякчас оживае сестриними привидами-споминами про тих, хто колись жив i помирав у цих стiнах. І, звiсно, тишею. «Інодi хочеться стати тишею. Щоб нiкому не заважати. І щоб стати нiмою та глухою – то найвiрогiднiше. Тиша майже всiх i завжди влаштовуе, вона iмпонуе, магнетизуе – чи та, що невiдчутна, чи та, що вчасна, або за всяких умов бажана. Як нi, то ii легко прогнати, зронивши бодай звук. Якби жiнка була тишею…» – потай розмiрковуе Лiя, наймовчазнiша з трьох сестер. Кожне ii слово – як зiзнання в любовi. Спочатку несмiливе, з численними знаками питань, трикрапками, багатозначними «мабуть», «якби», «поки» та «невiдомо». Але любов струменить звiдусiль, вона множиться й зростае – i зрештою отримуе… iмена. Оживае на сторiнках книги. Так, це Жанна Куява.