Читати онлайн «Герой нашого часу» Михайло Лермонтов

Герой нашого часу
Михайло Лермонтов

Переклад Грязнова Олександра Андрійовича.



У будь-якій книзі передмова є перша і разом з тим остання річ; вона або служить поясненням мети твору, або виправданням і відповіддю на критики. Та читачам, як правило, немає діла ні до моральної мети, ані до журнальних нападок, і тому вони не читають передмов. А жаль, що це так, особливо у нас. Наша публіка ще така молода і простодушна, що не розуміє байки, якщо в кінці її не знаходить повчання. Вона не вгадує жарту, не відчуває іронії; вона просто погано вихована. Вона ще не знає, що в порядному товаристві і в порядній книзі відверта лайка не може мати місця; що сучасна освіченість винайшла зброю більш гостру, майже невидиму і все ж таки смертельну, яка під покровом лестощів завдає невідпорного і точного удару. Наша публіка схожа на провінціала, котрий, підслухавши розмову двох дипломатів, що належать до ворогуючих сторін, залишився б переконаним, що кожен із них дурить свій уряд на користь взаємної, найніжнішої дружби.
Ця книга ще недавно відчула на собі нещасну довірливість деяких читачів і навіть журналів до буквального значення слів. Одні страшенно образились, не на жарт, що їм у приклад ставлять таку аморальну людину, як Герой Нашого Часу; інші ж дуже тонко відмічали, що автор намалював свій портрет і портрети своїх знайомих... Старий і жалюгідний жарт! Та, певне, так вже створена Русь, що все в ній оновлюється, крім подібних нісенітниць. Найчарівніша із чарівних казок у нас навряд чи уникне дорікань у спробі образи особистості!
Герой Нашого Часу, шановні панове, дійсно портрет, але не однієї людини: це портрет, складений із вад усього нашого покоління, у повному їх розвитку. Ви знову мені скажете, що людина не може бути такою поганою, а я вам скажу: якщо вже ви вірили у можливість існування всіх трагічних і романтичних злодіїв, то чом би вам не вірити в дійсність Печоріна? Якщо ви милувались вигадками значно жахливішими і потворнішими, чому ж цей характер, хоча б як вигадка, не знаходить у вас пощади? Чи не тому, що в ньому більше правди, ніж ви того бажали б?..
Ви скажете, що моральність від цього не виграє? Вибачте. Людей забагато годували солодким; у них від цього зіпсувався шлунок; потрібні гіркі ліки, їдкі істини.