Читати онлайн «Екзамен» Борис Грінченко

Екзамен
Борис Грiнченко


ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«Екзамен» Бориса Грiнченка – сатиричне оповiдання про члена училищноi комiсii, який приiхав до школи приймати iспит, сам знаючи не багато по предметах***. Перу автора належать й iншi твори, зокрема, «Батько та дочка», «На розпуттi», дилогiя «Серед темноi ночi», «Пiд тихими вербами», «Пан Коцький», «Без хлiба», «Каторжна», «Сам собi пан» тощо. Борис Грiнченко вiдомий як талановитий письменник, який працював у жанрах прози, поезii та драматургii.





Борис Грiнченко

ЕКЗАМЕН



Сьогоднi великий день у Тополiвськiй школi: у цей день мае вiдбутися екзамен, а на йому повинен бути член ради шкiльноi. Тим-то у школi ще з учора все готуеться. І молодий, що тiльки перший рiк учителюе, вчитель, i сторож Кирило Криворукий працюються з усiеi сили. Ще вчора маненька хатка, що волость вiддала у своему будинковi на школу, хатка, завбiльшки сорок квадратових аршин, почала чепуритися. Усi ями в землянiй долiвцi позасипувано, а потiм сторож попримазував iх глиною i кожному школяревi прикро наказував, щоб вони, хлопцi, якомога обережнiше приторкалися своiми ногами до примазаних мiсцин:

– А то сяде та й товче чобiтьми! Де б оберiгатися, легенько ступати, а вiн товче. А ти за ним маж та рiвняй! От уже приiде пан, то вiн вам дасть!

Тим часом учитель власноручно порався коло пообпадалих шпарун на стiнах та на грубi i, закотивши рукава за лiктi, щиро примазував рудою й бiлою глиною, зовсiм незважаючи на те, що така праця анiтрохи не вiдповiдала його вчительським обов'язкам. Але що ж було робити, коли вiн нiяк не здолав домогтися, щоб громадський атаман дав йому мазильниць?! Школярськi парти, що стiльки разiв цiеi зими заходжувались розсипатися пiд школярами, та й розсипалися навiть часом, цi парти позбивано тепер гвiздками й клинцями, i вони почали позирати якось навiть спишна; та це не перешкоджало сторожевi Кириловi подавати вчителевi до уваги, що коли вони, школярi, не побережуться, то «ота гемонська задня парта коли б не обернулась, бо там нiяк не приладнаеш однiеi нiжки». Та й учительському стiльцевi, що якось випадком, мабуть, потрапив до школи, треба було лiкаря, i вчитель довго працювався, силкуючись, щоб замiсть трьох було в його чотири ноги, як то повинно бути в кожного порядного стiльця.