Читати онлайн «Ефект Ярковського. Те, котре – холод, те, яке – смерть…» Володимир Єшкілєв

Ефект Ярковського. Те, котре – холод, те, яке – смерть…
Володимир Єшкiлев


Ефект Ярковського #1
Романом «Те, котре – холод, те, яке – смерть…» Володимир Єшкiлев починае новий цикл прози «Ефект Ярковського», присвячений розслiдуванням iдеальних злочинiв та парадоксiв часу. Головний герой Олександр Ярковський – наш сучасник, котрому доступний так званий «запетльований час». Його збоченими лабiринтами можна, маючи вродженi вмiння та вiдвагу, дiйти до найглибших джерел оточуючого нас зла. Цей «ефект Ярковського» намагаються поставити собi на службу сильнi свiту сього, але iгри з могутнiми силами завжди непередбачуванi. Те, що спочатку нагадуе слiдство, яке ведуть екстрасенси, крок за кроком наближаеться до тiеi безоднi, звiдки до нас приходять чудиська i межовi питання…





Володимир Львович Єшкiлев

Ефект Ярковського

Те, котре – холод, те, яке – смерть…




* * *

Важка жовта крапля набрякае на краечку мiрноi склянки. Вона масна, мерехтить теплими смугами веселки. А ще в нiй зачаiлась погибель. Годину тому Майстер вибрав рiдину з мертвоi плотi. З теплого трупу бiлого кролика, вбитого iн’екцiею жаб’ячоi кровi. А жабi, у свою чергу, вкоротила вiку отрута, видобута з секрецiй риб родини Tetraodontidae.

За п’ятдесят сiм хвилин пiдсумкова рiдина неквапно пройшла крiзь паперовi i мiнеральнi фiльтри. Вiдтак – вже прозорiшою за джерельну воду – мирно з’едналась з iншою пiдсумковою рiдиною, що кiлька мiсяцiв вiдстоювалась у темрявi та прохолодi. З рiдиною, на вигляд масною, тривожно цегляного кольору. При з’еднаннi двох отрут й виник цей блiдо-жовтий розчин з ледь вiдчутним квiтковим ароматом. Жодний знавець рослин не зможе визначити, якiй квiтцi вiн належить, тому що не iснуе такоi квiтки. Жодна лабораторiя не виявить всiх складових i всiх властивостей цiеi мiкстури. Властивостей, здатних проявлятись в ураженiй плотi через тижнi, мiсяцi або ж роки пiсля входження до ii клiтинних лабiринтiв.

З мiрноi склянки Майстер виливае розчин до фiгурного флакону, що прикрашав аптечну вiтрину задовго до революцiй i вiйн минулого столiття. Майстер наповнюе його обережно, щоби не пролити дорогоцiнноi сумiшi. Закривае фiал притертою скляною пробкою. Перев’язуе його шнуром. Вiдтак знiмае захисний щиток, дихальну маску й дивиться крiзь розчин на денне свiтло.