Читати онлайн «Джекпот» Анна Харламова

Глава 1

  «Реагувати чи ні - це завжди ваш вибір».
   
    Катерина Ленгольда
   
    «Просто космос. Практикум по
      Agile-життя, наповненою
    змістом і енергією».
     
    Роблячи ковток елітного коньяку, Дмитро шкірився на усі тридцять два, доводячи своїм друзям, що він може закохати у себе будь яку дівчину.
    — Подивіться на мене… — Він махнув рукою, вздовж свого обличчя, опускаючись на лацкан ультрамодного, дорогого піджака. — Жодна не зможе встояти переді мною.
    — Чувак, ти дійсно вважаєш, що дівчата липнуть до тебе, лише через гарненьку фізіономію?! Ага, якраз таки. — Нахабно мовив Лев, наливаючи собі у склянку горілку.
    — До чого ти хилиш? — Звівши брови на переніссі, запитав Дмитро.
    — Він натякає на твою безлімітну картку. — Хмикнув Ігор, наче це було і так не зрозуміло.
    — Тобто, ви гадаєте, що все вирішують мої гроші?! — Дмитро різко підвівся з крісла, і одним махом - осушив повну склянку бурштинової рідини.
    Лев розсміявся на усю квартиру, і поправляючи своє світле волосся назад, промовив:
    — Можу побитися об заклад, що це так, і ніяк інакше. — Алкоголь завжди викликав його на парі.
    Дмитро нависнув над його кріслом, і простягаючи руку, чітко і швидко сказав:
    — Тоді давай. Ставлю на те, що знайду дівчину, яка закохається у мене до свят. Я жодного разу не скажу, що…
    — Що ти, - і є золота картка. — Одізвався весело Ігор.
    Дмитро та Лев повернулися у його бік і засміялись, але через декілька секунд продовжили свою неабияку важливу бесіду.
    — Добре, Дмитре,… але… Я оберу сам дівчину, - покажу пальцем, і це буде твоя ціль. — Він подав руку, і міцно стиснувши долоню друга, додав: — Коли вийдемо на полювання, ти будеш поганенько одягнений… і з синцем під оком. Ок?
    — До чого тут синець? — Очманів Дмитро, а вже через мить, валявся на підлозі.
    Лев зіскочив з крісла, і одразу мовив:
    — Це для правдоподібності… Бідний та побитий, - може вона захоче тебе пожаліти… скажеш, що побили та обікрали… — Він осушив келих, і подав руку Дмитру, який і досі був на підлозі.
    — Ти деб… Навіщо ж було так бити?! — Торкаючись ока, і кривлячись, Дмитро відмовився від допомоги друга, і встаючи, сказав: — Згода. — Коньяк добре дав у голову, якщо він погодився на таке.