Дикий
Гильермо Арриага
Усе почалося тодi, коли Хуан Гiльермо втратив старшого брата. Карлоса вбили релiгiйнi фанатики, якi вирiшили, що мають право карати нечестивих. Не витримавши горя, невдовзi померла бабуся, а згодом загинули батьки. Вiдтодi хлопець ненавидить смерть, тому рятуе напiввовка на прiзвисько Ікло, щоб того не усипили господарi за лютий характер. Виявляеться, Ікло – чистокровний вовк, iсторiя якого, оповита легендою, почалася в горах Канади, за тисячi кiлометрiв вiд Мексики… Самотнiсть, почуття провини й туга роз’iдають Хуана Гiльермо, та найбiльше – жага помсти за вбивство брата. Як розпочати вiйну з побожними юнаками, яких «кришуе» полiцiя й пiдтримують впливовi люди? І чи вдасться помстою зцiлити душу вiд скорботи й вiдчаю?
[b]Обережно! Ненормативна лексика![/b]
Гiльермо Арр’яга
Дикий
Мар’янi та Сантьяго, моiм учителям
Кров
Я прокинувся о сьомiй вечора пiсля тривалоi сiести. Було жарко. Надто спекотне лiто як на майже завжди холодне мiсто. Я жив у кiмнатi на першому поверсi. Батько спорудив ii з ДСП поряд з ванною кiмнатою для гостей. Без вiкон, освiтлювала ii лампочка без абажура, пiдвiшена просто на дротi. Лiжко, маленький письмовий стiл.
Усi iншi мешкали на другому поверсi. Крiзь стiнки лише у два сантиметри завтовшки я чув iхню щоденну крутанину. Їхнi голоси, iхнi кроки, iхне мовчання.
Я встав спiтнiлий. Вiдчинив дверi кiмнати й вийшов. Уся моя родина була вдома. Бабуня, усiвшись у крiслi кольору кави, дивилася якусь телегру; телевiзор був величезною меблею i займав половину кiмнати. Мати готувала на кухнi вечерю. Батько у вiтальнi передивлявся буклети подорожi до Європи. Це був перший трансатлантичний перелiт у нашiй родинi. Батьки мали летiти до Мадрида наступного тижня й за два мiсяцi вiдвiдати кiлька краiн. Мiй брат Карлос, на шiсть рокiв старший вiд мене, навпочiпки пестив Кiнга – нашого собаку, свiтло-коричневого боксера з помiтним шрамом на губi злiва – наслiдок удару ножем одного п’яницi, коли ще малим песик скакнув на нього, аби погратися. Вiскi й Водка, двое хвилястих папужок, збуджено стрибали в клiтцi з жердинки на жердинку, чекаючи, коли бабуся накрие клiтку, бо хотiли спати.
Прокидаючись пiсля сiести, я часто марю цiею родинною картинкою. Це був останнiй раз, коли я бачив iх разом.
Loading...
