Читати онлайн «Два життя Лідії Берд» Джозі Сільвер

Два життя Лiдii Берд
Джозi Сiльвер


Лiдiя та Фреддi – iдеальна пара, яка от-от мала побратися. Закоханi, щасливi, сповненi надiй. Але незадовго до весiлля наречений гине в трагiчнiй аварii. Спустошена та самотня Лiдiя уникае людей, а надто Йону, друга Фреддi, з яким той був у автiвцi. Чому вiн вижив, а ii коханий – нi? Дiвчина вчиться жити з утратою та потроху повертае контроль над своiм життям, аж раптом трапляеться неймовiрне. Що це – дивнi жарти зболеноi пiдсвiдомостi чи ще один шанс на щастя з Фреддi? Що переможе – нудна реальнiсть чи барвистий сон?



Історiя, яка залишатиметься поряд i пiсля того, як ви перегорнете останню сторiнку. Publishers Weekly





Джозi Сiльвер

Два життя Лiдii Берд


Моiй сестрi, найкращiй подрузi на всi часи.

Яке ж то щастя, що в мене е ти, а в тебе – я. Цiлую.



© Josie Silver, 2020

© Depositphotos.com / belchonock, zoltangabor, обкладинка, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2021









Вiд перекладачки


Прiзвище нашоi героiнi – Берд, англiйською це означае «пташка». Тому так часто вона та ii рiднi жартують про гнiздо, милуються зображенням пташок на столах чи музичних скриньках, тiшаться своiм родинним iм’ям. Вони дуже люблять його та одне одного.




Пролог


Бiльшiсть подiй, що назавжди перевертають твое життя, трапляються зненацька – бувае, вони промайнуть повз тебе непомiченими й ти лише згодом зрозумiеш, що саме сталося. Ти несеш на руках свое маля, а потiм усвiдомлюеш, що той раз був останнiм: його вже не так i легко пiдняти. Або одночасно з незнайомцем закочуеш очi iз чогось кумедного, i вiн стае твоiм найкращим другом до скону. Або берешся за випадковий лiтнiй пiдробiток – i залишаешся на цiй роботi ще на двадцять рокiв. Такi ось справи. Тож коли о 18:47 14 березня 2018 року дзеленчить мiй мобiльник, я й гадки не маю, що подiя, якiй судилося визначити мое майбутне, вiдбуваеться просто зараз, – навпаки, бурмочу прокльони, бо бiгудi заплутались у волоссi, а я вже й так запiзнююся.

– Алло?

Не можу стримати усмiшки, коли перемикаю телефон на гучний зв’язок i чую вiтання Фреддi, яким той намагаеться перекричати вуличний гармидер.

– Я тут, – цiджу крiзь зуби, якими стискаю шпильки.