Читати онлайн «Дружина для Святого. Книга 2» Стефанія Лін

Дружина для Святого. Книга 2
Стефанія Лін





Тиждень після того жахливого дня, коли мрії розбилися об жорстоку реальність. Сім проклятих днів у будинку батька. Сто шістдесят вісім годин пекла. І жодної секунди надії чи віри.

Він. Кинув. Мене. Збрехав. Використав. Дав свободу і нахабно вирвав її з рук. Подарував миті радості й повного занурення у себе, коли могла бути тією, ким хочу, а потім нещадно жбурнув у місце, де відчай єднається з мороком.

Після повернення я постійно на нервах. Досі не можу усвідомити, що Влад Святий, чоловік, що обіцяв допомогти й цілував — зник. Не знаю чи отримав своє, чи домігся того, чого жадав. Батько не сказав ані слова після підпису шлюбної угоди з Тимуром стосовно братів.

Лунає стук у двері. Мама заходить у мою кімнату. Її погляд повний доброти й любові.

— Привіт, моя хороша. Прокинулася?

— Привіт, — зітхаю. Важкі думки ще жодного разу не дали спокою за останній час.

Тягну на себе прохолодну тонку ковдру й посуваюся на ліжку. Мама одразу ж займає його та пригортає в обійми.

— Все налагодиться, побачиш. — ніжно вимовляє й цілує у скроню.

— Що налагодиться? — удавано байдужим голосом запитую. — Він обіцяв, мам.

— Але ж я бачила твого Тимура, — лагідно лунає, — він не здався мені поганцем.

— Хіба поганці завжди на них схожі? Про тата ніхто не скаже, що він знущається зі своїх рідних, — хлипаю носом. Ще не плачу, але вже на межі. Зазвичай тримаю себе у руках, щоб не засмучувати маму. Їй дістається ще більше, ніж мені. Але не ці дні. Не сьогодні.

— Колись тато не був таким, — тихо каже. — Колись він дарував квіти, водив у ресторани, а коли народилася ти, все різко змінилося. Завів коханку, я почала його дратувати. Втім, він все одно не залишав мене, не давав спокою, хоча після всіх його дій повних ненависті, я хотіла цього. Чому зненавидів тебе і мене досі не маю відповіді, і він не каже… Та й з часом всі мої почуття до нього згасли на тлі цькування й образ. Зараз вже і не цікаво. Ми співіснуємо. Я, через те, що не відпускає з егоїстичних причин. Він гуляє і далі… Ось так, люба. Мої рожеві мрії згасли враз, але твої не згаснуть, обіцяю. Тимур…. Він цікавий чоловік, впливовий, хоча я не знаю його особисто. Та бачила його добрий погляд на тебе. Бачила, що не бажає зла.

Гірко хмикаю.