Читати онлайн «Доки сонце зійде – роса очі виїсть» Марко Лукич Кропивницький

Доки сонце зiйде — роса очi виiсть
Марко Лукич Кропивницький




Марко Кропивницький

Доки сонце зiйде, роса очi виiсть

Драма в 4-х дiях





ЛИЦЕДІЇ:


О л е к с i й  Д м и т р о в и ч  В о р о н о в, помiщик, капiтан в одставцi, лiт 65.

Н а т а л я  С е м е н i в н а, його жiнка.

Б о р и с, син iх.

В л а д и м и р  П е т р о в и ч  Г о р н о в, студент-агроном, приятель Б о р и с а.

А н т о н  З а в а д а, бувший крiпосний.

О к с а н а, його дочка, на 19 роцi.

М а к с и м  Х в о р т у н а, бувший крiпосний, стрiлець i швець.

С т е п а н  К у г у т

} парубки

О х р i м

Г о р д i й  П о в а р е н к о, городянський швець.

С к у б к о, писар.

Т е к л я

С о л о м i я}дiвчата

К а т р я

П а р у б к и  i  д i в ч а т а.

Дiеться мiж 1862 - 1865 роками.




ДІЯ ПЕРША



Вид села. Став, гребля, млин i т. д.




Ява 1


Т е к л я, С о л о м i я, К а т р я i д i в ч а т а.

К а т р я. О сестрички, матiночки, куди ж ми оце забрели? Тут так страшно.

Т е к л я. Тю, навiсна! Чи не страмовище! Та осьдечки ж слобода. Сотнi ступенiв не одiйшли вiд хати, а iй це здаеться вже за край свiта,

С о л о м i я. Воно таки й справдi смерком тут небезпечно. А все ти, Текле, - iдем та iдем, а ми за тобою, як вiвцi за цапом; от iй-богу, що правда. Задля чого ти нас сюди завела?

Т е к л я. Тут буде на греблi диво!

Д i в ч а т а. Яке диво?

К а т р я. Кажуть люди, що у тiм млинi щоночi мелють.

Т е к л я. Брехня; правда, що мелють, тiлько не щоночi, а проти великодня та проти зелених свят. Батько моi самi бачили.

К а т р я. Ох, не розказуй же, сестричко!

Т е к л я. Моi батько бачили i тих, що мелють, бачили своiми очима. Такi, кажуть, чорнi-чорнi, аж вилискуються, а з очей та з рота полум’я так i палить…

Д i в ч а т а. Годi-бо тобi плескати!

Т е к л я. А ондечки та скеля, бiля котроi позаторiк чумак утопився.

Д i в ч а т а. Почала вигадувати.

Т е к л я. Я бачила, як його й з води витягали, такий синiй! Ходiмо, гей, дiвчата, аж туда. А глянь, Катре, що то пливе?

С о л о м i я. От таки намоглася полохати! Глянь, Катря аж тремтить.

Т е к л я. Великий менi клопiт.

К а т р я. Бо коли б тобi таке трапилось, як менi

Т е к л я. Що таке, розкажи.

К а т р я. Страшно розказувати. За мною оце проти середи бенеря гналась…

Т е к л я.