Читати онлайн «Добрий ангел смерті» Андрій Курков

Добрий ангел смертi
Андрей Юрьевич Курков


Зiбрання творiв Андрiя Куркова
До рук головного героя гостросюжетного роману Андрiя Куркова «Добрий ангел смертi» Миколи Сотникова потрапляють якiсь таемничi документи. Ховаючись вiд людей, якi будь-що хочуть iми заволодiти, вiн вирушае в подорож до Каспiйського моря. Поiздка виявляеться дуже ризикованою i кардинально змiнюе життя героя.





Андрiй Курков

Добрий ангел смертi





1


Ранньоi весни тисяча дев’ятсот дев’яносто сьомого року, продавши двокiмнатну квартиру на околицi, я купував собi однокiмнатну в самому центрi Киева бiля Софiйського собору. Старички, якi продавали ii, вiд’iжджали до Ізраiлю й намагалися разом iз квартирою продати менi десятки непотрiбних дрiбниць, на зразок саморобноi дротяноi вiшалки в коридорi. Григорiй Маркович, глава сiм’i, ретельно примовляв: «Я знаю всьому цiну! Я зайвого не вiзьму». Дещо я купив, але вiд бiльшостi речей i дрiбничок вiдмовився. Купив я i поличку з книжками – вона саме так i продавалася, щоб не знiмати ii зi стiни i не нести книги в «Букiнiст» – навiщо така морока. Не знаю, яка частина сплачених п’яти доларiв припала на книжки, а яка на поличку, але у всякому разi книжки я особливо не розглядав, вiдзначивши поглядом лише академiчне видання Льва Толстого «Вiйна i мир». Ця книжка була великого формату i, мабуть, п’ятдесятих рокiв видання. Такi книжки я любив якщо не за змiст, то за добротний солiдний вигляд.

Дванадцятого березня настав момент передачi ключiв. Я приiхав пiд вечiр. Бiля парадного стояв мiкроавтобус, присланий агентством «Сохнут». Старички вантажились. Їм чемно допомагали два представники агентства.

– Ну, Колю Сотников, – сказав я собi, залишившись сам у придбанiй квартирi, – тепер ти господар цiеi руiни!

Я ще раз обвiв поглядом трiщини, думаючи про необхiдний ремонт. Потiм пiдiйшов до книжковоi полички, дiстав книжку, що запам’яталася великим форматом, i розкрив ii. Пiд палiтуркою мене чекав сюрприз. Способом, вiдомим менi зi шпигунських фiльмiв, у книзi був вирiзаний тайник, в якому, однак, не було нi золота, нi зброi. Всерединi, в акуратно вирiзанiй нiшi, лежала iнша книжка, бiльш пiзнього року видання – «Кобзар».

Здивований, я витягнув ii i, думаючи, що i тут пiд палiтуркою ховаеться щось несподiване, розкрив.