Читати онлайн «Чотири шаблі» Юрій Яновський

Чотири шаблi
Юрiй Іванович Яновський


Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури
Юрiй Яновський (1902–1954) – один з найвизначнiших романтикiв в украiнськiй лiтературi першоi половини ХХ столiття. При згадцi цього iменi постае перед очима «свiт спекотний i шалений, бачиться степ у переблискуваннi шабель, охоплений курявою битви». Роман «Чотири шаблi» (1929), в якому чудово розкрився оригiнальний талант Яновського, належить до кращих творiв про героiку Громадянськоi вiйни.





Ю. І. Яновський

Чотири шаблi



Пустимо стрiлку, як грiм по небу;
Пустимось кiньми, як дрiбен дощик;
Блиснем шаблями, як сонце в хмарi!

    (Колядка. «Нар. Юж.-Рус. П?сни»
    Метлинського, стор. 8).






ЧОТИРИ ШАБЛІ



ПЕРША ПІСНЯ


Голос:

Благословiть почати щирий труд,
Що вiдчинив би далину, як дверi.
Довiрте недостойному перу
Достойне слово ставить на паперi.

Багато в свiтi радостi й принад,
Краiн багатих i зелених вiчно,
На сонцi спiе синiй виноград,
І сине море майори?ть музично.

Чудеснi дива ходять по морях
І манять нас, i закликають нiжно.
Та що нам iхнiй бунтiвливий стяг,
Коли не стяг це нашоi вiтчизни!

Мине? i молодiсть, як золотiнь,
Лиш вiчний труд нiколи не загине,
Коли кладе отак покiрний син
Краiнi милiй – серця тепле вi?но.

На вiтрi рухаються руки рей,
На обрii – омана заозе?рiй…


Хор:

Ми стаемо? плечима до плечей.
І свiт вiдчинено, як дверi!

Вони завмерли, нiби ковтнули мiцноi отрути i вона iм забила дух. Галатiв чуб один ворушився, звисаючи над оком. Подзьобане вiспою обличчя Марченка стало страшним одразу – оббите морською водою обличчя кольору сухого полину. Остюк безтурботно тримав у руцi соняшника i поклав руку на Шахаеве плече. Цей похмуро пригнувся на стiльцi, простягши наперед зцiпленi руки. Вiн наче сидiв на сiдлi. Новенький френч з плямами на плечах, де були погони, солдатськi штани i новi шевровi чоботи з острогами, букет весiльних воскових квiтiв на грудях – так виглядав Шахай.

Це сидiли на скелi орли, напустивши на себе всю поважнiсть завмерлих хвилин. Це – ще не порушена нiчим тиша, яка розiрветься через голосне квилiння стрiл, брязкiт щитiв, iржання коней, i затремтить степ, затрясуться шляхи пiд копитами смiливих вершникiв.