Читати онлайн «Будинок на Аптекарській» Ольга Саліпа

Будинок на Аптекарськiй
Ольга Ігорiвна Салiпа


Ретророман
У Хмельницькому за дивних обставин помирае антиквар. Його донька, яка багато рокiв не бачила батька, мимоволi опиняеться у вирi кримiнальних подiй: викрадення людей, обшуки у батьковiй квартирi й магазинi, навiть вбивства.

Усi ниточки злочинiв ведуть до старого будинку аптекаря Деревоеда, що жив у мiстi понад столiття тому. Багато рокiв стiни цього будинку приховують таемницю, яка колись змiнила хiд iсторii. А той, хто ii розгадае, володiтиме свiтом.

Проскурiвський iстеблiшмент, масони, влади, що змiнювали одна одну, вбивства евреiв, полякiв-нацiоналiстiв, вiдомi iсторичнi постатi… І будинок, який знае про все…





Ольга Салiпа

Будинок на Аптекарськiй



© О. І. Салiпа, 2021

© М. С. Мендор, художне оформлення, 2021

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2015




Глава 1







Хмельницький, 2018 рiк

Ляна зачинила масивнi дверi, помила руки i безсило впала у крiсло. Пружини неприемно впилися у спину. Заплющила очi й спробувала подумки скласти хоч якийсь план дiй. Але сьогоднi завжди ясний i схильний до аналiзу мозок вiдмовлявся працювати. Хоч вона не була нiколи близька iз батьком, але похорон ii виснажив. Майже незнайоме мiсто, чужi люди, оцi всi стереотипи «так треба», «так всi роблять». Бррр… Плечi аж струсонулися вiд неприемних спогадiв.

Добре, що все минуло. Тепер залишилося головне питання – що робити далi?

Ляна оглянула кiмнату: стiл, завалений зошитами iз кросвордами, накресленими вiд руки (батько складав кросворди i продавав у газети та журнали), купа коробок по кутках, павутиння i пилюка, пилюка, пилюка… Треба буде прибрати. Хоча, кажуть, до дев’ятини не можна. Опустила очi на пiдлогу i вiдразу ж перевела погляд. На грубих вiд незлiченних шарiв фарби дошках виднiвся погано вимитий слiд вiд крейди, якою обводили мертве татове тiло. А поруч – криво накресленi «лянасики» – гра, яку вони колись придумали з татом. Тi ж класики, тiльки складнiшi – в iхнiй грi важливо було запам’ятати послiдовнiсть стрибкiв, бо клiтинки починалися з однiеi, а далi ставали не по двi, а потiм одна, як у традицiйнiй грi, а по три одразу. «Один, лiва – два-три вправо, права – три-чотири влiво», – заговорили спогади татовим голосом. Правду, отже, кажуть, що вiн втратив глузд перед смертю.

Батько помер несподiвано.