Читати онлайн «Брехливе життя дорослих» Елена Ферранте

Брехливе життя дорослих
Елена Феранте


Джованна росла з переконанням, що в неi iдеальнi батьки, якi обожнюють ii та одне одного. Аж раптом вона почула, як батько порiвнюе ii зi своею ненависною сестрою Вiтторiею. Як таке може бути? Ця жiнка – монстр, ганьба та ворог iхньоi родини. Тепер дiвчинка прагне зустрiтися з нею, аби впевнитися, що не мае нiчого спiльного з тiткою. Це знайомство вiдкривае Джованнi певнi сiмейнi таемницi й таке чуже, поки що не зрозумiле життя дорослих. Зрада, розчарування в батьках, перше кохання та пристрасне бажання любити – рiдний Неаполь перетворюеться для неi на мiсце особистих перемог i поразок. Джованна прагне вiднайти правду.





Елена Ферранте

Брехливе життя дорослих



© Edizioni e/o, 2019

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2021









Частина I





1


За два роки до того, як пiти з дому, батько сказав матерi, що я дуже негарна. Фразу цю вiн промовив пiвголосом у помешканнi, яке батьки вiдразу пiсля одруження придбали в Рiоне Альто[1 - Рiоне Альто – район Неаполя на верхiвцi пагорба Вомеро, сусiдуе з елiтним кварталом Вомеро. (Тут i далi прим. перекл.)], у кiнцi вулицi Сан-Джакомо-дей-Капрi. Усе: вулички Неаполя, сине крижане лютневе свiтло, цi слова – немов застигло. А я тодi випорснула геть i досi бiжу поковзом, навiть зараз, у цих рядках, якi творять для мене якусь iсторiю, хоча насправдi у них немае нiчого, геть нiчого мого, нiчого, що справдi почалося чи справдi добiгло кiнця – це всього лиш незрозумiле плетиво, i нiхто, навiть та, хто це пише, не знае, чи воно й справдi мiстить реальну нитку оповiдi, а чи е лиш виявом розкошланого, невитравного болю.




2


Я дуже любила свого батька, вiн був чоловiком лагiдним i приязним. Мав вишуканi манери – вони чудово пасували до його тендiтного тiла, на якому одяг завжди здавався завеликим, i в моiх очах це надавало йому неповторноi елегантностi. Риси його обличчя були делiкатнi, i нiщо не порушувало гармонii: нi глибокi очi з довгими вiями, нi бездоганноi форми нiс, нi повнi вуста.