Читати онлайн «Білявка з Відня» Олекса Доніч

Бiлявка з Вiдня
Олекса Донiч


Полтавськi детективи #1
Цикл детективних iсторiй «Полтавськi детективи» («Елiксир вiчноi смертi», «Домiвка Рiчарда», «Бiлявка з Вiдня») заснований на реальних подiях кiнця ХІХ початку ХХ столiття. У Полтавi зникае Пересопницьке Євангелiе, найдавнiша пам’ятка староукраiнськоi мови. Двое друзiв, детективiв-аматорiв, i чарiвна Оксана, учениця славетного доктора Фройда, повертають святу для украiнцiв книгу, але стикаються з могутнiми, таемними силами…





Олекса Донiч

Бiлявка з Вiдня





Масонська люлька


– А це дуже цiкава люлька, – сказав Іван Никифорович з хитрим блиском жовтавих оченят. – У часи Миколи Палкiна завдяки такiй люльцi можна було й у Сибiр поiхати за казенний кошт.

За вiкнами виднiлися високi бiлi кучугури, бо снiгу випало в Полтавi нiвроку, тьмяно рожевiв морозний захiд, по шибках повзли крижанi вiзерунки. У розжаренiй печi, обкладенiй свiтло – блакитними кахлями з квiтковим малюнком, потрiскували дубовi полiна, додаючи затишку вiтальнi Івана Івановича. Вiн саме повернувся з вiдрядження до Миргорода на похорони тамтешнього засiдателя, де й придбав у сiм’i покiйного колекцiю старовинних люльок.

Яких люльок там тiльки не було! З довгими чубуками та мундштуками, геть згризеними мiцними зубами запорiзьких розбишак ще на берегах Туреччини та в чайках, обшитих очеретом, на Чорному морi. Глиняних голландських череп’янок та коштовних порцелянок, що iх привозили з Європи вiйськовi найманцi – козаки ще за часiв взяття отаманом Сiрком Дюнкерку. Простих носогрiйок й цупечок та бойових люльок видатних козарлюг, завбiльшки з кулак, окованих мiддю й оздоблених бурштином i намистом. Рiзьблених чортами та янголами люльок миргородського полку, серед яких була й люлька грузинського князя й поета Давида Гурамiшвiлi, для котрого Миргород став другою батькiвщиною, а Григорiй Сковорода – другом та вчителем.

Але серед цього розмаiття Івану Никифоровичу впала в очi саме люлька з вирiзьбленими на нiй масонськими знаками. Ця люлька зi старого наросту кореню середземноморського вересу, з мундштуком зi слонячоi кiстки, добре збереглася, бо, мабуть, користувалися нею рiдко.