Читати онлайн «Арабески» Микола Хвильовий

Арабески
Микола Хвильовий


ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«Арабески» Миколи Хвильового – новела, присвячена традицiйнiй для iдiостилю автора темi абсурдностi романтичних iдеалiв революцii***. Найвiдомiшими творами автора е новели «Я (Романтика)», «Кiт у чоботях», «Арабески», «Мати», «Редактор Карк», «Свиня», «Ревiзор», «Повiсть про санаторiйну зону», незакiнчений роман «Вальдшнепи». Микола Хвильовий (справжне iм’я Микола Фiтiльов)– талановитий украiнський письменник, майстер психологiчноi новели з елементами романтизму та iмпресiонiзму.





Микола Хвильовий

АРАБЕСКИ





IX слово


Город. Я безумно люблю город. Я люблю виходити ввечерi iз своеi кiмнати, iти на шумнi бульвари, випивати шум, нюхати запах бензолу й тодi йти на закинутi квартали, щоб побачити японськi лiхтарики – так, здаеться – в трикутниках цифр: будинок на розi, №: горить. Я люблю, коли далеко на дальнiх мiських левадах рипить трамвай: щось неможливе нагадуе цей рип, щоб постали передi мною теплi образи, як хрустальнi дороги, як прозоро-фантастичнi леденцi (коники), що я iх уже нiколи, нiколи не побачу на базарi. Тодi я люблю Еспанiю, тому що вона далеко, тому що я фантаст, тому що я пiзнаю й кохаю город не так, як iншi, тому що город – це Сервантес Сааведра-Мiгуель, тому що в битвi при Лепанто, тому що в полон до алжiрських пiратiв. Тому пiдходить до мене Марiя i каже:

– Nicolas! Я читала сьогоднi еспанськi новели, i я скажу: Мартiнес Сiерра – моя радiсть, бо в його новелах маленька музика, мелодiя слiв, як оркестр моеi душi, коли у вишневих садках моеi чумацькоi краiни жеврiють зорi: падають на ягоди крiзь темну темряву лiтньоi синеблюзоi ночi й падають на ставки, щоб прозвучати. Мартiнес Сiерра – маленька флейта, веснянка дум про далеку Еспанiю.

Ми зупинилися на мосту. Гримить повiнь. Над рiкою важкi веснянi хмари. Тодi Марiя дивиться на далекий огонь, що горить на костьолi, i творить поему. Гримить повiнь. Над рiкою важкi веснянi хмари.

Нiч.

Весна.

Мiст.

Марiя.

О Мартiнесе Сiерра! Тобi, музичному музикантовi, твоiм новелам, де звучить така широка й радiсна весна, де мiрiяди мiрiядiв голубих метеликiв над гармонiею моеi душi, – тобi шлю iз своеi чумацькоi краiни привiт. О Мартiнесе Сiерра! Не тiльки ти закоханий у звуки, фарби й запах слова – я теж естет.