Читати онлайн «Апостол черні» Ольга Кобилянська

Апостол чернi
Ольга Кобилянська


ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«Апостол чернi» Ольги Кобилянськоi – фiлософсько-патрiотичний роман, в якому авторка створила низку образiв прогресивних украiнських iнтелiгентiв, для яких моральне самовдосконалення i боротьба за волю рiдноi землi е головними життевими прiоритетами***. Найвiдомiшими творами авторки е «Земля», «Людина», «Через кладку», «Царiвна», «У недiлю рано зiлля копала», «Valse melancolique», «Некультурна», «Аристократка» та iн. Ольга Кобилянська – видатна украiнська письменниця, яка працювала у жанрi соцiально-фiлософськоi та психологiчноi прози.





Ольга Кобилянська

АПОСТОЛ ЧЕРНІ




Роман у 2-х томах




І том



Галi з Лопатинсъких Бурачинськiй

«Полкового» годинникаря, Максима Цезаревича, невеликоi столицi Ч.[1 - Cтолиця Ч. – очевидно, маеться на увазi мiсто Чернiвцi – нинiшнiй центр Чернiвецькоi областi, крайове мiсто Буковини.] мало хто любив. Вiн був прикрий дивак, скупець i непривiтливий. Се послiдне не лиш проти власноi родини, але й до чужих, що з своiми годинниками приходили до него. Принесете йому iнодi годинник до направки, то коли вiн сидить, виглядае як великий павук, що зiгнувся над мушкою-годинником, i вдивляеться в його механiзм – пiднявши задумливо брови, нiби лiкар держить руку гарячкуючого; а опiсля або перегляне ваш i вiдставить його поспiшним рухом i гнiвним поглядом десь до другого гуртка i звернеться до вас, або погляне на вас поважно. «Хворий, дуже хворий, – скаже, – прийдiть за мiсяць, щоб можна до того часу добре випробувати. Може, поможу», або вiддасть з словом «пропав безнадiйно, киньте!». І бiльше нiчого. Коли ви постоiте i вас окруження дивака на хвилину-двi займе, або мимоволi ваше ухо заслухаеться в рiжноманiтне скорше i повiльнiше тикання годинникiв, вiн зараз стае похмурий. «Справа маеться так, як кажу вам, пане. В мене нема часу, ось i сей годинник жде на мою руку, i той, а той вже вiд тижня цiлком розложений; а другi також ждуть. Нема часу». Ледве що вiдкивне головою i – пiшов.

А коли «хворий» вже вилiчений i вiн його вам вiддасть – то як поставить вам цiну – хоч клякай, вiн не спустить. «Перше було добре», – скаже iдко, – доки не знали, яка хвилина дорога, а тепер зле. Не приносiть, будь ласка, до мене вашого приятеля, коли занедужае вдруге. Є i iншi майстри.