Читати онлайн «Апокаліпсична картина в Києві» Іван Нечуй-Левицький

Апокалiпсична картина в Киевi
Іван Семенович Нечуй-Левицький




Іван Нечуй-Левицький

Апокалiпсична картина в Киевi





Апокалiпсична картина в Киевi


Саме на покрову ввечерi в дев'ятiй годинi сиджу я край вiкна й п'ю чай. Коли чую, по Владимирськiй вулицi загуркотiли вози пожежноi команди. Гуркiт був такий здоровий, що аж помiст двигтiв пiд ногами. В темному вiкнi блискали й миготiли мiднi лиснючi каски на головах пожежних, котрi стояли рядками зверху на платформах, де лиснiли сикавки й усякова снасть для гасiння пожежi. Платформи з барилами й людьми катали, мов навiженi, швидше, нiж це бувае звичайно. Очевидячки, трапилась пожежа здорова й раптом, несподiвано. Неначе уся вулиця аж гримiла й торохтiла, так що моi вуха ледве видержували.

Вбiгае в мою горницю сусiд-пожилець i каже, що на Подолi в гаванi зайнялись сажнi деревнi в довгих складах, а може, й склади дощок.

– От вийдiть та подивiться, бо з Андрiiвськоi гори, де стирчить Андрiiвський собор, видно пожежу, як на долонi.

Я хапком натяг на себе пальто й вибiг на вулицю саме проти Десятинноi церкви, де було в той час мое житло. Я поспiшаю по вулицi, що спускаеться до Андрiiвського собору. І через кiльки хвилин я вийшов до мiсця, де починаеться Андрiiвський спуск, та з дива й спинився. Передо мною з'явилась така препишна картина, котра нагадала менi «Останнiй день Помпеi» вiдомого маляра-художника Брюллова.

Я пiдвiв очi вгору. Уся половина неба на пiвнiч над Подолом була червоняста, неначе розпечена червона мiдь. Небо було тодi вкрите густими хмарами. Червоний, неначе кров'яний одлиск йшов по хмарах, i густий покрiвець з хмар неначе свiтився наскрiзь, неначе зайнялося пiвнеба й падало без полум'я. А на цьому червоному, нiби мiдному, по спеченому в огнi полотнищi, саме посеред його, була нiби намальована Андрiiвська церква з п'ятьма банями, стуленими з тонких колонок. Здалеки, спершу, менi здавалась церква темна, аж чорна, нiби на жеврiючому полi картини був намальований чорний силует собору, що нiби висiв високо в небi. Але я наблизивсь трохи до собору й почав придивляться, милуючись цiею картиною, що рiдко на вiку доводиться бачити.