Читати онлайн «Альбінос, або Ідеальний текст» Сергій Мисько

Альбiнос, або Ідеальний текст
Сергiй Мисько


Молодий парубок Славко на роздорiжжi вже дорослого життя поволi i мимоволi стае справжнiм чоловiком. Хлопець народився альбiносом, а точнiше – негроiдом-альбiносом. Виховувався у нерiдних батькiв, а справжнiх нiколи не бачив. Герой несподiвано викривае у собi прихований талант митця. Почалося творче життя з брехнi, але згодом вiн дiйсно набув майже феноменальних здiбностей складати до купи слова i навiть бiльше – йому спало на думку створити iдеальний текст. Опiсля закiнчення медколеджу, перед строковою службою, Славка направили на роботу до сiльськоi амбулаторii. Там на нього чекатимуть дивнi, а подекуди i мiстичнi пригоди. Насамкiнець вiн дiзнаеться вiд батька коханоi дiвчини про своiх справжнiх батькiв, де вони i хто. Перед юнаком – велике й незвiдане життя, сповнене надiй i сподiвань.





Сергiй Мисько

Альбiнос, або Ідеальний текст



Будь-який збiг з реальними подiями, людьми, населеними пунктами, тошо… майже Випадковий!







Пролог


«Чому б не впровадити подiбнi заходи для всiх професiй? Наприклад: клятва журналiста чи клятва педагога? Не завадило б додати трiшки екстриму. Наприклад: з ритуальними танцями навколо церемонiального багаття аби вшанувати свое вельмишановне, професiональне я. Унiкальний, резервний варiант. Взагалi, текст даноi клятви застарiв i настiльки не iдеальний… Так i кортить змiнити, додати або взагалi переписати.

А в тiм, не тiльки професiй. Нащо плодити латентних зрадникiв? Є безлiч претензiй. Якщо так пiде й надалi, то потрiбна клятва для закоханих. Не тiльки шлюбнi обiцянки. Бо для деяких любов перетворилася на справжнього ворога. Серед цих деяких i я. Тобто, не зайва клятва бути ворогом для свого ворога. Точно. Отже. Конче необхiдна загальна клятвенна повиннiсть. В кiнцi-кiнцiв, клятва громадянина чи просто людини. Унiверсальна, в якiй означено всi аспекти. Нi, не людини розумноi. Це тупо. Нудно бути якоюсь там людиною розумною. Буцiмто ми й досi маемо сумнiв на привiд своiх можливостей. Хоча. Ну тодi вже просто: людини. На крайняк», – Славко Тарiлка тасував схвильованi думки, добряче скуйовдженi епохальним торжеством.