Читати онлайн «5 зірок для Лоли» Ізабель Абеді

5 зiрок для Лоли
Ізабель Абедi


Пригоди Лоли #8
Кризи, кризи, скрiзь i в усьому кризи… Як дати цьому раду?

І знову Лола вночi обертаеться на знаменитого кухаря, единого в свiтi знавця таемних властивостей прянощiв та приправ. Їi дивовижними стравами захоплюються зiрки кiно i поп-музики, iндiйськi гуру i знаменитi рестораннi критики… А вдень вона бере участь у шкiльному проектi «Ідеальна вечеря», i цей, здавалося б, нехитрий конкурс несподiвано допомагае нашiй героiнi не тiльки навчитися готувати по-справжньому, а й розв’язати безлiч своiх i чужих проблем. А заразом – розкрити одну дуже серйозну таемницю, яка мае безпосередне вiдношення до батькiв самоi Лоли i ii подруги Фло.

Хто б мiг подумати, що замолоду нашi близькi були такими?..





Ізабель Абедi

5 зiрок для Лоли




Книга 8


Для зоряних шеф-кухарiв лiтнiх ресторанiв:

Софii та Інае, Лейли, Стелли i Пауля, Мiрiам i Семюеля.







1.

Я змiнюю професii та вивчаю новi слова


Мене звуть Лола Фелозо. Менi одинадцять рокiв i дев’ять мiсяцiв. Я живу в Гамбурзi на вулицi Бiсмарка, 44, ходжу до п’ятого класу районноi школи, i менi ой як треба, щоб ви мене пожалiли. З радiстю придумала б для своеi iсторii цiкавiший початок, та вона, на жаль, почалася, коли я занедужала. Ех, коли б у мене були грип або апендицит, чи бодай якийсь епiфiзеолiз капiтiс феморiс. Ця хвороба була у моеi найкращоi подруги, яка торiк вивихнула тазостегновий суглоб, i вiдтак iй довелося якийсь час роз’iжджати в iнвалiдному вiзку. Але тепер вона вже чудово ходить, а перед канiкулами навiть виграла медаль на змаганнях iз легкоi атлетики. А менi доводиться проводити безсоннi ночi в своему лiжку, гадаючи, чи видужаю я коли-небудь.

До березневих канiкул я сном-духом не знала, що така хвороба, як моя, взагалi iснуе. Але коли я планувала друге весiлля своеi тiтки, усе стало ясно: у мене криза особистостi.

Якщо ви поцiкавитеся, що ж це означае, то опинитесь у тiй самiй ситуацii, що й я пiд час березневих канiкул. Коли я попросила свою тiтку пояснити, вона вiдповiла фразою, яку лише недавно вивчила нiмецькою: «Wei? Gott» (Бог його знае), – адже всi ii думки були про весiлля, до якого вона ще мала розлучитися. Та це досить заплутана iсторiя, i я розповiм ii трохи пiзнiше.

Довелося менi самiй давати собi раду з хворобою.