Читати онлайн «10 хвилин та 38 секунд у цьому дивному світі» Еліф Шафак

10 хвилин та 38 секунд у цьому дивному свiтi
Елiф Шафак


У неi лишилося 10 хвилин та 38 секунд, щоб пригадати те, що вже не виправити. Смак пряного козячого молока й рiдну домiвку в далекiй провiнцii, деспотичного батька, аромат кави та кардамону в стамбульському будинку розпусти, де вона опинилася, утiкши з дому… Пригадати кожного, хто робив боляче iй i сотням жiнок, яких продавали, мов товар на ринку. Їi серце от-от перестане битися, але перед тим вона ще мае цi безмежнi 10 хвилин та 38 секунд, щоб розповiсти свою iсторiю. Вона – Лайла Текiла. І про те, що з нею сталося, мае дiзнатися кожен…

В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.





Элиф Шафак

10 хвилин та 38 секунд у цьому дивному свiтi


Присвячую стамбульським жiнкам i самому мiсту Стамбулу, яке е й завжди було жiнкою


І от вiн знову випередив мене, попрощавшись iз цим дивним свiтом. Але це не мае значення. Для тих, хто, як ми, вiрить у фiзику, подiл на минуле, нинiшне й майбутне мае значення лише як визнана та чiпка iлюзiя.

    Альберт Ейнштейн, з приводу смертi найкращого друга Мiшеля Бессо


Їi звали Лайла.

Лайла Текiла – так ii знали друзi та клiенти. Лайла Текiла – так ii називали вдома й на роботi, у будинку кольору рожевого дерева, який тiснився мiж церквою та синагогою в мощеному брукiвкою провулку бiля пристанi, серед крамничок з лампами й кебабами; вуличка ця дала прихисток найстарiшим лiцензованим борделям Стамбула.

Утiм, почувши такi слова, вона могла б образитися й грайливо жбурнути у вас туфелькою на високiй шпильцi.

– Звати, дорогенькi, не звали… Мене звати Лайла Текiла.

Вона нiзащо не погодилася б, щоб про неi говорили в минулому часi. Вiд самоi думки про це почувалася дрiбною, переможеною, а вiдчувати таке iй зовсiм не хотiлося. Нi, вона наполягала б на теперiшньому часi – хай навiть i щемко усвiдомлювала, що ii серце саме припинило битися, дихання перервалося, i з якого боку не дивилася б на свое становище, марно було заперечувати: вона померла.

Нiхто з ii друзiв про це ще не знав. О такiй раннiй годинi вони, напевно, мiцно спали, i кожен намагався знайти власний шлях у лабiринтi снiв. Лайлi теж хотiлося бути вдома – загорнутися в конверт теплих ковдр, i щоб бiля нiг сонно та вдоволено муркотiв кiт.